Рекорди чемпіонатів світу з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чемпіонат світу з футболу (Кубок світу з футболу) — міжнародне футбольне змагання, в якому беруть участь чоловічі збірні команди країн — членів ФІФА.

У статті наведені рекорди чемпіонатів світу з футболу, включаючи їх кваліфікаційну стадію.

Командні

[ред. | ред. код]

Найбільше кубків

[ред. | ред. код]

5, Бразилія Бразилія (1958, 1962, 1970, 1994, 2002)

# команда титулів
1 Бразилія Бразилія (1958, 1962, 1970, 1994, 2002) 5
2 Італія Італія (1934, 1938, 1982, 2006), Німеччина Німеччина (1954, 1974, 1990, 2014) 4
3 Аргентина Аргентина (1978, 1986, 2022) 3
4 Уругвай Уругвай (1930, 1950),Франція Франція (1998, 2018) 2
5 Англія Англія (1966), Іспанія Іспанія (2010) 1

Найбільше виходів до фіналу

[ред. | ред. код]

8, Німеччина Німеччина (1954, 1966, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2014)

# команда вихід до фіналу
1 Німеччина Німеччина (1954, 1966, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2014) 8
2 Бразилія Бразилія (1950, 1958, 1962, 1970, 1994, 1998, 2002) 7
3 Італія Італія (1934, 1938, 1970, 1982, 1994, 2006), Аргентина Аргентина (1930, 1978, 1986, 1990, 2014, 2022) 6
4 Нідерланди Нідерланди (1974, 1978, 2010),Франція Франція (1998, 2006, 2018) 3
5 Уругвай Уругвай (1930, 1950), Чехословаччина Чехословаччина[1] (1934, 1962), Угорщина Угорщина (1938, 1954) 2
6 Англія Англія (1966), Іспанія Іспанія (2010), Швеція Швеція (1958),ХорватіяХорватія(2018) 1

Найбільше виходів до трійки найкращих

[ред. | ред. код]

12, Німеччина Німеччина (1934, 1954, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014)

# команда вихід до трійки найкращих
1 Німеччина Німеччина (1934, 1954, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014) 12
2 Бразилія Бразилія (1938, 1950, 1958, 1962, 1970, 1978, 1994, 1998, 2002) 9
3 Італія Італія (1934, 1938, 1970, 1982, 1990, 1994, 2006) 7
4 Аргентина Аргентина (1930, 1978, 1986, 1990, 2014, 2022), Франція Франція (1958, 1986, 1998, 2006, 2018, 2022) 6
5 Нідерланди Нідерланди (1974, 1978, 2010, 2014) 4
6 Швеція Швеція (1950, 1958, 1994) Хорватія Хорватія (1998, 2018, 2022) 3
7 Уругвай Уругвай (1930, 1950), Угорщина Угорщина (1938, 1954), Чехословаччина Чехословаччина[1](1934, 1962), Польща Польща (1974, 1982) 2
8 США США (1930), Австрія Австрія (1954), Чилі Чилі (1962), Англія Англія (1966), Португалія Португалія (1966), Туреччина Туреччина (2002), Іспанія Іспанія (2010), Бельгія Бельгія (2018) 1

Найбільше виходів до четвірки найкращих

[ред. | ред. код]

13, Німеччина Німеччина (1934, 1954, 1958, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014)

# команда вихід до четвірки найкращих
1 Німеччина Німеччина (1934, 1954, 1958, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014) 13
2 Бразилія Бразилія (1938, 1950, 1958, 1962, 1970, 1974, 1978, 1994, 1998, 2002, 2014) 11
3 Італія Італія (1934, 1938, 1970, 1978, 1982, 1990, 1994, 2006) 8
4 Франція Франція (1958, 1982, 1986, 1998, 2006, 2018, 2022) 7
5 Аргентина Аргентина (1930, 1978, 1986, 1990, 2014, 2022) 6
6 Уругвай Уругвай (1930, 1950, 1954, 1970, 2010), Нідерланди Нідерланди (1974, 1978, 1998, 2010, 2014) 5
7 Швеція Швеція (1938, 1950, 1958, 1994) 4
8 Англія Англія (1966, 1990? 2018), Хорватія Хорватія (1998, 2018, 2022) 3
9 Австрія Австрія (1934, 1954), Угорщина Угорщина (1938, 1954), Югославія Югославія (1930, 1962), Чехословаччина Чехословаччина[1](1934, 1962), Польща Польща (1974, 1982), Португалія Португалія (1966, 2006), Іспанія Іспанія (1950, 2010), Бельгія Бельгія (1986, 2018) 2
10 США США (1930), Чилі Чилі (1962), СРСР СРСР (1966), Болгарія Болгарія (1994), Туреччина Туреччина (2002), Південна Корея Південна Корея (2002), Марокко Марокко (2022) 1
Найбільше виходів до чвертьфіналу
17, Німеччина Німеччина (кожен турнір, крім 1930, 1938 і 1950), Бразилія Бразилія (кожен турнір, крім 1934, 1966 і 1990)[2]
Найбільше виходів до 1/8 фіналу
20, Бразилія Бразилія (кожен турнір)
Найбільше турнірів
20, Бразилія Бразилія (кожен турнір)
Найбільше 2 місць
4, Німеччина Німеччина (1966, 1982, 1986, 2002)
Найбільше 3 місць
4, Німеччина Німеччина (1934, 1970, 2006, 2010)
Найбільше 4 місць
3, Уругвай Уругвай (1954, 1970, 2010)
Найбільше 3-4 місць
5, Німеччина Німеччина (1934, 1958, 1970, 2006, 2010)
Найбільше 5-8 місць
8, Англія Англія (1950, 1954, 1962, 1970, 1982, 1986, 2002, 2006)[3]
Найбільше 9-16 місць
13, Мексика Мексика (1930, 1950, 1954, 1958, 1962, 1966, 1978, 1994, 1998, 2002, 2006, 2010, 2014)[4]
Найбільше 17-32 місць
6, Південна Корея Південна Корея (1986, 1990, 1994, 1998, 2006, 2014)

Проміжки

[ред. | ред. код]
Найдовший проміжок між двома титулами
44 роки, Італія Італія (1938—1982)
Найдовший проміжок між виходами до фіналу
48 років, Аргентина Аргентина (1930—1978)
Найдовший проміжок між виходами до трійки найкращих
48 років, Аргентина Аргентина (1930—1978)
Найдовший проміжок між виходами до четвірки найкращих
60 років, Іспанія Іспанія (1950—2010)
Найдовший проміжок між виходами до вісімки найкращих
72 роки, США США (1930—2002)[5]
Найдовший проміжок між виходами до шістнадцяти найкращих
60 років, Норвегія Норвегія (1938—1998)
Найдовший проміжок між виходами до фінальної частини чемпіонату
56 років: Єгипет Єгипет (1934—1990), Норвегія Норвегія (1938—1994)

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

Найбільше перемог

[ред. | ред. код]
гравець команда турнір появи ігри появи ігри % появ
Пеле Бразилія Бразилія 1958 4 6 12 18 67
1962 2 6
1970 6 6

Найбільше виходів до фіналу

[ред. | ред. код]
гравець команда турнір появи ігри появи ігри % появ
П'єр Літбарскі ФРН ФРН 1982 7 7 18 21 86
1986 5 7
1990 6 7
Лотар Маттеус ФРН ФРН 1982 2 7 16 21 76
1986 7 7
1990 7 7
Кафу Бразилія Бразилія 1994 3 7 16 21 76
1998 6 7
2002 7 7
Пеле Бразилія Бразилія 1958 4 6 12 18 67
1962 2 6
1970 6 6

Найбільше виходів до трійки найкращих

[ред. | ред. код]
гравець команда турнір появи ігри появи ігри % появ
Вольфганг Оверат ФРН ФРН 1966 6 6 19 19 100
1970 6 6
1974 7 7
Франц Бекенбауер ФРН ФРН 1966 6 6 18 19 95
1970 5 6
1974 7 7
Мірослав Клозе Німеччина Німеччина 2002 7 7 19 21 90
2006 7 7
2010 5 7
П'єр Літбарскі ФРН ФРН 1982 7 7 18 21 86
1986 5 7
1990 6 7
Лотар Маттеус ФРН ФРН 1982 2 7 16 21 76
1986 7 7
1990 7 7
Кафу Бразилія Бразилія 1994 3 7 16 21 76
1998 6 7
2002 7 7
Пеле Бразилія Бразилія 1958 4 6 12 18 67
1962 2 6
1970 6 6
Горст-Дітер Геттгес ФРН ФРН 1966 5 6 10 19 53
1970 4 6
1974 1 7

Тренери (досягнення)

[ред. | ред. код]
Найбільше перемог
2, Вітторіо Поццо Італія Італія (1934, 1938)
Найбільше виходів до фіналу
2, Вітторіо Поццо Італія Італія (1934, 1938); Гельмут Шен ФРН ФРН (1966, 1974); Карлос Білардо Аргентина Аргентина (1986, 1990); Франц Бекенбауер ФРН ФРН (1986, 1990); Маріо Загалло Бразилія Бразилія (1970, 1998)
Найбільше виходів до трійки найкращих
3, Гельмут Шен ФРН ФРН (1966, 1970, 1974)
Найбільше виходів до четвірки найкращих
3, Гельмут Шен ФРН ФРН (1966, 1970, 1974); Маріо Загалло Бразилія Бразилія (1970, 1974, 1998)

Гравці

[ред. | ред. код]
Найбільше голів, забитих у фінальній частині
16, Мірослав Клозе (Німеччина Німеччина, 2002—2014).
Найбільше голів, включно з кваліфікаційним раундом
35, Алі Даеї (Іран Іран, 1994—2006).
Найбільше голів на одному турнірі
13, Жуст Фонтен (Франція Франція), 1958.
Найбільше голів, забитих в одному матчі
5, Олег Саленко (Росія Росія, проти Камеруну, 1994).
Найбільше голів, забитих у програному матчі
4, Ернест Вілімовський (Польща Польща, проти Бразилії, 1938).
Найбільше голів, забитих у матчі кваліфікаційного раунду
13, Арчі Томпсон (Австралія Австралія, проти Американського Самоа, кваліфікація до ЧС-2002).
Найбільше голів, забитих у фіналі
3, Джефф Герст (Англія Англія, проти ФРН, 1966), Кіліан Мбаппе (Франція Франція, проти Аргентини, 2022).
Найбільше голів, забитих у всіх фіналах
4, Кіліан Мбаппе (Франція Франція, 1 проти Хорватії, 2018 та 3 проти Аргентини, 2022).
Найбільше матчів із принаймні одним голом
11, Роналду (Бразилія Бразилія, 1998—2006) і Ліонель Мессі (Аргентина Аргентина, 2006—2022)
Найбільше матчів поспіль із принаймні одним голом
6, Жуст Фонтен (Франція Франція, 1958) і Жаїрзінью (Бразилія Бразилія, 1970).
Найбільше матчів із принаймні двома голами
4, Шандор Кочиш (Угорщина Угорщина, 1954), Жуст Фонтен (Франція Франція, 1958), Роналду (Бразилія Бразилія, 1998—2006) і Мірослав Клозе (Німеччина Німеччина, 2002—2010).
Найбільше матчів поспіль із принаймні двома голами
4, Шандор Кочиш (Угорщина Угорщина, 1954).
Найбільше хет-триків
2, Шандор Кочиш (Угорщина Угорщина, 1954), Жуст Фонтен (Франція Франція, 1958), Герд Мюллер (ФРН ФРН, 1970) і Габріель Батістута (Аргентина Аргентина, 1994 і 1998).
Найбільше хет-триків поспіль
2, Шандор Кочиш (Угорщина Угорщина, 1954) і Герд Мюллер (ФРН ФРН, 1970).
Найшвидший хет-трик і найбільше голів забитих гравцем, який вийшов на заміну
8 хвилин, Ласло Кішш (Угорщина Угорщина), забив на 69', 72' і 76' в матчі проти Сальвадору, 1982.
Найбільше хет-триків із пенальті
ніколи не забивалось у фінальних частинах. Тричі у кваліфікації: Кубілай Тюрк'їлмаз (Швейцарія Швейцарія, проти Фарерських Островів, 7 жовтня 2000, кваліфікація до ЧС-2002); Генрік Ларссон (Швеція Швеція, проти Молдови, 6 червня 2001, кваліфікація до ЧС-2002); Роналду (Бразилія Бразилія, проти Аргентини, 2 червня 2004, кваліфікація до ЧС-2006).
Гравець, що забивав у кожному матчі турніру
Алсідес Гіджа (Уругвай Уругвай), 4 голи в 4 матчах (1950), Жуст Фонтен (Франція Франція), 13 голів у 6 матчах (1958), Жаірзінью (Бразилія Бразилія), 7 голів у 6 матчах (1970).[6]
Наймолодший гравець, що забив
17 років 239 днів, Пеле (Бразилія Бразилія, проти Уельсу, 1958).
Наймолодший гравець, що забив хет-трик
17 років 244 днів, Пеле (Бразилія Бразилія, проти Франції, 1958).
Наймолодший гравець, що забив у фіналі
17 років 249 днів, Пеле (Бразилія Бразилія, проти Швеції, 1958).
Найстарший гравець, що забив
42 роки 39 дні, Роже Мілла (Камерун Камерун, проти Росії, 1994).
Найстарший гравець, що забив хет-трик
33 роки 159 дні, Торе Келлер (Швеція Швеція, проти Куби, 1938).[7]
Найстарший гравець, що забив у фіналі
35 роки 263 дні, Нільс Лідгольм (Швеція Швеція, проти Бразилії, 1958).
Найбільше забитих пенальті (не враховуючи серію пенальті)
4, Еусебіу (Португалія Португалія, 4 у 1966), Роб Ренсенбрінк (Нідерланди Нідерланди, 4 у 1978) і Габріель Батістута (Аргентина Аргентина, 2 в 1994 і 1998).
Найбільше незабитих пенальті (не враховуючи серію пенальті)
2, Асамоа Г'ян (Гана Гана, 2006 проти Чехія Чехія і 2010 проти Уругвай Уругвай).
Найшвидший гол
10,89 секунди, Хакан Шюкюр (Туреччина Туреччина, проти Південної Кореї, 29 червня 2002, 2002).
Найшвидший гол гравця, що вийшов на заміну
16 секунд, Еббе Санд (Данія Данія, проти Нігерії, 28 червня, 1998, 1998).
Найшвидший гол у фіналі
90 секунд, Йоган Нескенс (Нідерланди Нідерланди, проти ФРН, 7 липня 1974).
Найшвидший гол у кваліфікаційному матчі
8 секунд, Давіде Гвалтьєрі (Сан-Марино Сан-Марино, проти Англії, 17 листопада 1993, кваліфікація до ЧС-1994).

Команда

[ред. | ред. код]
Найбільша різниця м'ячів
9, Угорщина Угорщина (9) проти Південної Кореї (0), 1954; Югославія Югославія (9) проти Заїру (0), 1974; Угорщина Угорщина (10) проти Сальвадору (1), 1982.
Найбільша різниця м'ячів у кваліфікаційному матчі
31, Австралія Австралія (31) проти Американське Самоа Американське Самоа (0), 11 квітня 2001, кваліфікація до ЧС-2002.
Найбільше голів у матчі, забитих однією командою
10, Угорщина Угорщина, проти Сальвадору, 1982.
Найбільше голів у матчі, забитих обома командами
12, Австрія Австрія (7) проти Швейцарія Швейцарія (5), 1954.
Нічия з найбільшою кількістю голів
4-4, Англія Англія проти Бельгія Бельгія (д. ч.), 1954 і СРСР СРСР проти Колумбія Колумбія, 1962.
Найбільше пропущених м'ячів, після яких команда перемагала
3 голи, Австрія Австрія, 1954 (після 0-3 перемога 7-5 проти Швейцарії) і Португалія Португалія, 1966 (після 0-3 перемога 5-3 над Північною Кореєю).
Найбільше пропущених м'ячів, після яких команда зіграла внічию
3 голи, Колумбія Колумбія, 1962 (після 0-3 нічия 4-4 проти СРСР СРСР) і Уругвай Уругвай, 2002 (після 0-3 нічия 3-3 з Сенегалом).
Найбільше голів, забитих у доданий час обома командами
5, Італія Італія (3) проти ФРН ФРН (2), 1970.
Найбільше голів, забитих у фіналі однією командою
5, Бразилія Бразилія, 1958.
Найбільше голів, забитих у фіналі обома командою
7, Бразилія Бразилія (5) проти Швеції (2), 1958.
Найменше голів у фіналі, забитих обома командами
0, Бразилія Бразилія (0) проти Італії (0), 1994.
Найбільша різниця м'ячів у фіналі
3, Франція Франція (3) проти Бразилії (0) 1998, Бразилія Бразилія (4) проти Італії (1), 1970 і Бразилія Бразилія (5) проти Швеції (2), 1958.
Найбільше пропущених м'ячів, після яких команда перемагала у фіналі
2, ФРН ФРН, 1954 (після 0-2 перемога 3-2 над Угорщиною).
Найбільше голів однієї команди на турнірі
27, Угорщина Угорщина, 1954.
Найбільше гравців однієї команди, що відзначились в одному матчі
7, Югославія Югославія, проти Заїру, 1974 (Душан Баєвич, Драган Джаїч, Івиця Шуряк, Йосип Каталінський, Владислав Богичевич, Бранко Облак, Ілія Петкович).
Найбільше гравців однієї команди, що відзначились на турнірі
10, Франція Франція, 1982 (Жерар Солер, Бернар Женгіні, Мішель Платіні, Дідьє Сіз, Максим Боссіс, Ален Жиресс, Домінік Рошто, Маріус Трезор, Рене Жирар, Ален Курьоль) та Італія Італія, 2006 (Андреа Пірло, Вінченцо Яквінта, Альберто Джилардіно, Марко Матерацці, Філіппо Індзагі, Франческо Тотті, Джанлука Дзамбротта, Лука Тоні, Фабіо Гроссо, Алессандро Дель Пьєро).

Турнір

[ред. | ред. код]
Найбільше голів за турнір
172, 2022.
Найменше голів за турнір
70, 1930 і 1934.
Найбільше голів за матч на турнірі
5.38 голів за матч, 1954.
Найменше голів за матч на турнірі
2.21 голи за матч, 1990.
Найбільше гравців, які забили на турнірі
111, 1998.
Найбільше гравців, які мінімум двічі забили на турнірі
37, 1998.
Найбільше гравців, які мінімум тричі забили на турнірі
21, 1954.
Найбільше гравців, які мінімум чотири рази забили на турнірі
11, 1954.
Найбільше гравців, які мінімум п'ять разів забили на турнірі
6, 1994 — Христо Стоїчков (Болгарія Болгарія), Олег Саленко (Росія Росія), Ромаріу (Бразилія Бразилія), Юрген Клінсманн (Німеччина Німеччина), Роберто Баджо (Італія Італія) і Кеннет Андерссон (Швеція Швеція).
Найбільше гравців, які мінімум шість разів забили на турнірі
4, 1954 — Шандор Кочиш (Угорщина Угорщина), Еріх Пробст (Австрія Австрія), Макс Морлок (ФРН ФРН) і Йозеф Г'югі (Швейцарія Швейцарія).
Найбільше гравців, які мінімум сім разів забили на турнірі
2, 1970 — Герд Мюллер (ФРН ФРН) і Жаїрзінью (Бразилія Бразилія).

Автоголи

[ред. | ред. код]
Найбільше автоголів на турнірі
4, 1954, 1998 і 2006.
Найбільше автоголів в одному матчі
2, США США проти Португалії, 2002 (Жорже Кошта з Португалії та Джеф Агус зі США).
Гравці, що забили за обидві команди
Ерні Брандтс (Нідерланди Нідерланди, проти Італії, 1978 — автогол на 18-й хвилині, гол на 50-й хвилині).

Команди, що забили найбільше на турнірі

[ред. | ред. код]

Команди, виділені жирним шрифтом, перемогли на турнірі.

Воротарі

[ред. | ред. код]
Найбільше матчів без пропущених м'ячів
10, Пітер Шилтон (Англія Англія, 1982—1990) і Фаб'єн Бартез (Франція Франція, 1998—2006)
Найбільше хвилин без пропущених м'ячів (фінальні частини)
517 (5 матчів), Вальтер Дзенга (Італія Італія, 1990)
Найбільше хвилин без пропущених м'ячів (кваліфікація)
921 (9 матчів), Річард Вілсон (Нова Зеландія Нова Зеландія, 1982)
Найбільше пропущених м'ячів
25, Антоніо Карбахаль (Мексика Мексика) і Мохамед Ад-Деая (Саудівська Аравія Саудівська Аравія)
Найбільше пропущених м'ячів на одному турнірі
16, Хон Док Йон (Південна Корея Південна Корея), 1954
Найбільше м'ячів, пропущених в одному матчі
10, Луїс Гевара Мора (Сальвадор Сальвадор), 1982 (проти Угорщини)
Найменше м'ячів, пропущених на одному турнірі чемпіоном
2, Фаб'єн Бартез (Франція Франція), 1998, Джанлуїджі Буффон (Італія Італія, 2006) та Ікер Касільяс (Іспанія Іспанія, 2010)
Найбільше відбитих пенальті на одному турнірі (не враховуючи серію пенальті)
2, Ян Томашевський (Польща Польща), 1974 і Бред Фрідель (США США), 2002.

Тренери (рекорди)

[ред. | ред. код]
Найбільше матчів
25, Гельмут Шен (ФРН ФРН, 1966—1978).
Найбільше виграних матчів
16, Гельмут Шен (ФРН ФРН, 1966—1978).
Найбільше перемог
2, Вітторіо Поццо (Італія Італія, 1934—1938).
Найбільше турнірів
6, Карлос Альберто Паррейра (1982, 1990—1998, 2006, 2010).
Найбільше збірних, яку тренував один тренер
5, Бора Милутинович (Мексика Мексика, 1986; Коста-Рика Коста-Рика, 1990; США США, 1994; Нігерія Нігерія, 1998; КНР Китай, 2002).
Найбільше турнірів підряд з однією командою
4, Волтер Вінтерботтом (Англія Англія, 1950—1962); Гельмут Шен (ФРН ФРН, 1966—1978) (Зепп Гербергер тренував Німеччину/ФРН також чотири турніри, (1938, 1954, 1958, 1962), крім 1950, коли Німеччину відсторонили від змагання).
Найбільше перемог підряд
11, Луїс Феліпе Сколарі (Бразилія Бразилія, 2002, 7 перемог; Португалія Португалія, 2006, 4 перемоги — Португалія перемогла і наступний свій матч, але в серії пенальті, що технічно вважається нічиєю).
Найбільше матчів підряд без поразок
12, Луїс Феліпе Сколарі (Бразилія Бразилія, 2002, 7 матчів; Португалія Португалія, 2006, 5 матчів).
Наймолодший тренер
27 років 267 днів, Хуан Хосе Трамутола (Аргентина Аргентина, 1930)
Найстаріший тренер
71 років 317 днів, Отто Рехагель (Греція Греція, 2010)
Найшвидша заміна
4-та хвилина, Чезаре Мальдіні, Джузеппе Бергомі замість Алессандро Нести (Італія Італія, проти Австрії, 1998); Свен-Йоран Ерікссон, Пітер Крауч замість Майкла Овена (Англія Англія, проти Швеції, 2006).
Найбільше перемог як гравця і тренера
3, Маріо Загалло, Бразилія Бразилія (1958 і 1962 як гравець, 1970 як тренер)[8]
Найбільше появ у фіналі як гравець і тренер
5, Маріо Загалло, Бразилія Бразилія (1958 і 1962 як гравець, 1970, 1974 і 1998 як тренер); Франц Бекенбауер, ФРН ФРН (1966—1974 як гравець, 1986 і 1990 як тренер); Берті Фогтс, ФРН ФРН (1970—1978 як гравець, 1994 і 1998 як тренер)
Найбільше перемог як гравець і тренер
Маріо Загалло, Бразилія Бразилія (1958 і 1962 як гравець, 1970 як тренер); Франц Бекенбауер, ФРН ФРН (1974 як гравець, 1990 як тренер)
Найбільше перемог як капітан команди і тренер
Франц Бекенбауер, ФРН ФРН (1974 як капітан, 1990 як тренер)

Судді

[ред. | ред. код]
Найбільше турнірів
3 — Джон Лангенус (Бельгія Бельгія, 1930—1938), Іван Еклінд (Швеція Швеція, 1934—1950), Бенджамін Гріффітс (Уельс Уельс, 1950—1958), Артур Едвард Елліс (Англія Англія, 1950—1958), Іштван Долт (Угорщина Угорщина, 1954—1962), Хуан Гардесабаль (Іспанія Іспанія, 1958—1966), Артуро Ямасакі Мальдонадо (Перу Перу, 1962—1970), Рамон Баррето (Уругвай Уругвай, 1970—1978), Ніколае Райнеа (Румунія Румунія, 1974—1982), Ерік Фредрікссон (Швеція Швеція, 1982—1990), Джамал Аль Шаріф (Сирія Сирія, 1986—1994), Жоель Кінью (Франція Франція, 1986—1994), Алі Мохамед Буйсаїм (ОАЕ ОАЕ, 1994—2002), Оскар Руїс (Колумбія Колумбія, 2002—2010), Карлос Еугеніу Сімон (Бразилія Бразилія, 2002—2010)
Найбільше матчів
8 — Жоель Кінью (Франція Франція, 1986—1994), Беніто Арчундія (Мексика Мексика, 2006—2010) і Хрхе Ларріонда (Уругвай Уругвай, 2006—2010)
Найбільше матчів на одному турнірі
5 — Беніто Арчундія (Мексика Мексика, 2006), Орасіо Елісондо (Аргентина Аргентина, 2006) та Равшан Ірматов (Узбекистан Узбекистан, 2010)
Наймолодший суддя
24 роки 193 дні — Хуан Гардесабаль (Іспанія Іспанія, 1958)
Найстарший суддя
53 роки 236 дня — Джордж Рідер (Англія Англія, 1950)

Дисципліна

[ред. | ред. код]
Примітка: Не існує офіційних рекордів на турнірах до введення жовтих карток 1970 року..[9]
Найшвидше попередження
1-ша хвилина, Джамп'єро Марині (Італія Італія), проти Польщі, 1982; Сергій Горлукович (Росія Росія), проти Швеції, 1994.
Найшвидше видалення
56 секунд, Хосе Батіста (Уругвай Уругвай), проти Шотландії, 1986.
Найшвидше видалення у кваліфікації
37 секунд, Рашид Аль Хуті (Бахрейн Бахрейн), проти Ірану, кваліфікація до ЧС-2014.
Найпізніше попередження
під час серії пенальті: Едіньйо (Бразилія Бразилія) проти Франції 1986; Карлос Роа (Аргентина Аргентина), проти Англії, 1998.
Найпізніше видалення
після серії пенальті: Леандро Куфре (Аргентина Аргентина), проти Німеччини, 2006 (Куфре було видалено за удар Пера Мертезакера за сварку під час матчу).
Видалення з лави запасних
Клаудіо Каніджа (Аргентина Аргентина), проти Швеції, 2002.
Найбільше карток, отриманих одним гравцем за весь час
6, Зінедін Зідан (Франція Франція, 1998—2006) та Кафу (Бразилія Бразилія, 1994—2006).
Найбільше попереджень, отриманих одним гравцем за весь час
6, Кафу (Бразилія Бразилія, 1994—2006).
Найбільше видалень одного гравця за весь час
2, Рігобер Сонг (Камерун Камерун, 1994 і 1998) і Зінедін Зідан (Франція Франція, 1998 і 2006).
Найбільше видалень за турнір
28 (у 64 іграх), 2006.
Найбільше видалень в одній команді за весь час
11 (у 97 іграх), Бразилія Бразилія
Найбільше видалень за матч в обох командах
4 (по 2), Португалія Португалія проти Нідерландів, 2006 (також відомий як Битва при Нюрнберзі).
Найбільше видалень у фіналі
2, Педро Монсон і Густаво Десотті (обидва Аргентина Аргентина), проти ФРН, 1990
Найбільше попереджень за турнір
345 (у 64 іграх), 2006.
Найбільше попереджень у команди за весь час
88 (у 64 іграх), Аргентина Аргентина
Найбільше попереджень однієї команди в одному матчі
9, Португалія Португалія, 2006, проти Нідерландів і Нідерланди Нідерланди, 2010, проти Іспанії
Найбільше попереджень обох команд в одному матчі
16 — Португалія Португалія проти Нідерландів, 2006; і Камерун Камерун проти Німеччини, 11 червня 2002
Найбільше попереджень гравця в одному матчі
3 (61', 90', 93') Йосип Шимунич (Хорватія Хорватія), проти Австралії, 2006 (суддя: Грем Полл)[10]
Найбільше попереджень в обох команд за один матч
14, 5 (Іспанія Іспанія) і 9 (Нідерланди Нідерланди) 2010[11]
Найбільше дискваліфікацій на одному турнірі, отриманих одним гравцем
2, Андре Кана-Біїк (Камерун Камерун 1990)[12]

Глядачі

[ред. | ред. код]
Фінал
114,600, Аргентина Аргентина проти ФРН, 29 червня 1986, Ацтека, Мехіко, Мексика, 1986.
Найбільше глядачів
199,854, Уругвай Уругвай проти Бразилії, 16 липня 1950, Маракана, Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 1950.
Найменше глядачів
300, Румунія Румунія проти Перу, 14 липня 1930, Естадіо Посітос, Монтевідео, Уругвай, 1930.
Найбільше глядачів на матчі кваліфікації
162,764, Бразилія Бразилія проти Колумбії, 9 березня 1977, Маракана, Ріо-де-Жанейро, Бразилія, кваліфікація до ЧС-1978.
Найменше глядачів на матчі кваліфікації
0, Коста-Рика Коста-Рика проти Панами, 26 березня 2005, Естадіо Сапрісса, Коста-Рика, кваліфікація до ЧС-2006.[13]
Найбільша середня відвідуваність за матч
68,991, 1994.
Найбільше глядачів за турнір
3,570,000, 1994.
Найменша середня відвідуваність за матч
23,235, 1934.
Найменше глядачів за турнір
390,000, 1934.

Серії пенальті

[ред. | ред. код]
Найбільше серій пенальті однієї команди за весь час
4, Аргентина Аргентина, Франція Франція, Німеччина Німеччина та Італія Італія
Найбільше серій пенальті однієї команди за турнір
2, Аргентина Аргентина 1990 і Іспанія Іспанія 2002
Найбільше серій пенальті всіх команд за весь турнір
4, 1990, 2006
Найбільше перемог однієї команди за всю історію
4, Німеччина Німеччина
Найбільше перемог однієї команди на турнірі
2, Аргентина Аргентина 1990
Найменше поразок однієї команди за всю історію
3, Італія Італія і Англія Англія
Найбільше вдалих ударів обох командам
9, (у 5 матчах)
Найбільше вдалих ударів однієї команди за всю історію
17, ФРН ФРН
Найбільше відбитих ударів обома командами
12, ФРН ФРН проти Франції 1982 та Швеція Швеція проти Румунії 1994
Найбільше відбитих ударів однією командою за всю історію
20, Франція Франція та Італія Італія
Найбільше відбитих ударів однією командою на турнірі
9, Аргентина Аргентина 1990 та Іспанія Іспанія 2002
Найбільше ударів повз обома командами
5, Аргентина Аргентина проти Югославії 1990, Іспанія Іспанія проти Ірландії 2002 та Португалія Португалія проти Англії 2006
Найбільше ударів повз однією командою за всю історію
7, Англія Англія (у 3 серіях) та Італія Італія (у 4 серіях)
Найбільш невдалі удари однією командою
0, Швейцарія Швейцарія 2006 проти Україна України
Найбільше відбитих ударів
4, Аргентина Серхіо Гойкочеа та Німеччина Гаральд Шумахер
Найбільше відбитих ударів на одному турнірі
4, Аргентина Серхіо Гойкочеа, 1990.
Найбільше відбитих ударів за серію
3, Португалія Рікарду, проти Англія Англії і Україна Шовковський, проти Швейцарія Швейцарії обидва 2006; Хорватія Данієль Субашич, проти Данії, 2018.
Найменше пропущених мячів, серії пенальті, один матч
0, Олександр Шовковський(Україна), проти Швейцарії, 2006
0, Яссін Буну (Марокко)

проти Іспанії, 2022

Найбільше перемог у серіях пенальті

[ред. | ред. код]
Команда Перемоги Поразки Всього
Німеччина Німеччина 4 0 4
Аргентина Аргентина 3 1 4
Бразилія Бразилія 2 1 3
Франція Франція 2 2 4
Бельгія Бельгія 1 0 1
Болгарія Болгарія 1 0 1
Парагвай Парагвай 1 0 1
Португалія Португалія 1 0 1
Південна Корея Південна Корея 1 0 1
Швеція Швеція 1 0 1
Україна Україна 1 0 1
Уругвай Уругвай 1 0 1
Ірландія Ірландія 1 1 2
Іспанія Іспанія 1 2 3
Італія Італія 1 3 4
Нідерланди Нідерланди 0 1 1
Гана Гана 0 1 1
Швейцарія Швейцарія 0 1 1
Югославія Югославія 0 1 1
Японія Японія 0 1 1
Мексика Мексика 0 2 2
Румунія Румунія 0 2 2
Англія Англія 0 3 3
Всього 22 22 44

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чехословаччина кваліфікувалась вісім разів перед розподілом на Чехї та Словаччину 1993 року. ФІФА вважаєа і Чехію і Словаччину наступниками Чехословаччини. Чехія вперше кваліфікувалась на першість 2006 року, Словаччина — 2010.
  2. 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги для визначення 5-8 місць. Якщо ці рейтинги не розглядати, результати Бразилії за 1930 і 1982 не будуть прийняті до уваги, і тоді Німеччина матиме найкращий показник. (16)
  3. 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги. Якщо ці рейтинги не розглядати, Англія матиме найкращий результат. (6)
  4. 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги. Якщо ці рейтинги не розглядати, Мексика матиме найкращий результат. (10)
  5. 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інший рейтинг для визначення 5-8 місць. За цим рейтингом Парагвай мав 9 місце 1930 року, також та команда фінішувала другою груповому раунді. Якщо вважати, що Парагвай увійшов до вісімки найкращих 1930 року, то Парагвай матиме найбільший проміжок (1930—2010).
  6. Враховуються досягнення гравців, чиї команди вийшли до фіналу, включаючи матч за третє місце.
  7. Деякі джерела, наприклад RSSSF, вказують, що це був Гаррі Андерссон, а не Торе Келлер. (джерело) [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  8. Загалло також був помічником тренера, коли Бразилія перемогла 1994 року.
  9. Chris Goodwin & Peter Young. England's World Cup Final Tournament Player Disciplinary Records. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 3 листопада 2006. records of player discipline prior to the advent of yellow and red cards may not be complete. (англ.)
  10. Шимунич отримав три жовті картки за матч: суддя забув видалити гравця після другої картки, футболіст отримав червону карту тільки після третьої жовтої.
  11. Fifield, Dominic (12 липня 2010). World Cup final: Beauty was rewarded in the end – Vicente del Bosque. The Guardian. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 13 липня 2010. (англ.)
  12. Біїк пропустив другу гру команди через вилучення в першому матчі, а також п'яту гру, оскільки отримав дві жовті картки у третьому та четвертому матчах.
  13. Reuters. Costa Rica fans banned after violence. ESPN Soccernet. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 13 лютого 2007. (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]