Pinus maximinoi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Pinus maximinoi
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
Підрід: P. subg. Pinus
Секція: P. sect. Trifoliae
Підсекція: P. subsect. Ponderosae
Вид:
P. maximinoi
Біноміальна назва
Pinus maximinoi
Синоніми
  • Pinus douglasiana var. maximinoi (H. E. Moore) Silba
  • Pinus escandoniana Roezl
  • Pinus hoseriana Roezl
  • Pinus tenuifolia Benth.
  • Pinus tzompoliana Roezl

Pinus maximinoi[2] (сосна Максимін[3]) — вид роду сосна родини соснових.

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Це дерево до 20—35(50) м заввишки і до 100 + см діам. на рівні грудей. Стовбур прямий, круглий. Гілки горизонтальні, часто кільчасті, що розвиваються у відкриті пірамідальній формі. Кора гладка, сіро-коричнева, пізніше стає грубою і глибоко тріщинуватою. Гілочки довгі, тонкі, гнучкі та злегка пониклі. Листя зберігається 2—2,5 роки, зібране в пучках по 5 (рідко 4 або 6), дуже тонкі, пониклі, 20—35 см завдовжки, 0,6—1,1 мм шириною, ясно-зелені. Шишки в групах по 3—4, світло-коричневі, в перший рік, з терміном погашення в два роки. Червоно-коричневі, (4)5–10(12) × 4–8 см у відкритому стані. Шишка зріла взимку, вона заповнена насінням і незабаром падає. Насіннєвих лусок (100)120—160, тонкі, гнучкі; Апофіз плоский. Насіння темно-коричневе, 4–6 × 3–4 мм, крила бліді жовто-коричневі, 16–20 × 4–8 мм. Сім'ядолей 6—8.

Поширення

[ред. | ред. код]

Країни зростання: Мексика: Сіналоа, Халіско, Мічоакан, Мехіко, Ідальго, Тласкала, Пуебла, Веракрус, Герреро, Оахака і Чіапас, Гватемала, Гондурас, Сальвадор і Нікарагуа. Не значна кількість зростає також в Панамі.[4]

Зростає на висотах з 1500—2400 метрів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. www.conifers.org. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 27 серпня 2012.
  2. Фотографії на сайті (eol.org) «Pinus maximinoi». Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 27 серпня 2012.
  3. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  4. Карта поширення. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 27 серпня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]