Тінь (архетип)
Тінь в аналітичній психології, згідно концепції структури особистості К.Г. Юнга — є природною складовою особистості, одним із найбільш помітних архетипів (поряд із персоною, анімою та анімусом), має архетипне ядро в колективному несвідомому, частково проникає в індивідуальне несвідоме та его, проявляючись у свідомості у вигляді неприємних, витіснених думок.[1] Тінь — це проекція того, з ким або з чим бореться людина.[2] Цей архетип є несвідомою структурою психічної реальності, яка є соціально неприйнятною і заперечується самою особистістю.[3]
Архетип Тіні — це втілення темної сторони психіки,[1] тваринна сторона індивіда,[4] несвідома долюдська частина психіки,[5] зосередження всіх негативних рис особистості,[6] центр особистого несвідомого, символізує ту несвідому частину особистості, яка може виглядати як демонічний двійник[6] і, на думку Юнга, «це моральна проблема, що кидає виклик всій его-особистості»,[1] літературними виразами якої К.Юнг вважав Мефістофіля у «Фаусті» І.В.Гете, Хьочні в «Пісні про нібелунгів», Локі в «Едді», тощо.[5] Згідно з теорією Юнга, диявол — це християнський еквівалент Тіні.[7] Тінь уособлює сукупність низьких примітивних несвідомих бажань і грубих людських потягів,[8] які приховані або несвідомі і знаходяться в конфлікті з людською свідомістю.[9] Тінь є відносно автономною частиною особистості, яка складається з особистих і колективних психічних установок, які не можуть бути прийняті індивідом через несумісність з свідомим уявленням про себе.
В тіні можна виділити: особисту Тінь — належить до індивідуального несвідомого і може мати структуровану форму комплексу, та колективну Тінь — архетиповий компонент колективного несвідомого. Тінь — це або несвідомий аспект особистості, з яким свідоме его не ідентифікує себе, або все несвідоме, тобто все, що людина не до кінця усвідомлює. Тінь це протилежність свідомим якостям людини.
|
«Фігура Тіні персоніфікує собою все, що суб'єкт не визнає в собі і що все-таки — безпосередньо або ж опосередковано — знову і знову спливає в його свідомості, наприклад, нікчемні риси його характеру або інші неприйнятні тенденції». | 
|
— К.-Г. Юнг. Свідомість, несвідоме і індивідуація | ||
Архетип Тінь концептуально подібний до id в концепції Зигмунда Фрейда. Однак, на відміну від фрейдистського визначення Тіні, юнгіанська Тінь може охоплювати все, що знаходиться поза межами світла свідомості, і може бути як позитивною, так і негативною. Тінь завжди заперечується, і людина схильна переносити властивості своєї Тіні на іншого індивіда.[10] Згідно з Юнгом, Тінь, яка є інстинктивною та ірраціональною, схильна до психологічної проекції, коли усвідомлена особиста неповноцінність розпізнається як уявна моральна вада когось іншого (осіб однієї статі). Ці проекції ізолюють і обманюють індивіда, виступаючи в ролі ілюзорної завіси між его і реальним світом, яка постійно потовщується. Несвідомі проекції Тіні на інших людей[11] є типовими елементами особистих, а також колективних (наприклад, національних) конфліктів.[12][13] Визнання власної Тіні, власної недосконалості є передумовою для налагодження стосунків між людьми.[14][15] Усвідомлення власної Тіні є початком самопізнання.[10]
Оскільки людина схильна відкидати найменш бажані аспекти своєї особистості або не усвідомлювати їх, Тінь сприймається переважно як негатив. Однак навіть позитивні сторони можуть залишатися прихованими в Тіні (особливо у людей із заниженою самооцінкою, тривожністю та помилковими переконаннями).[16]
Персона і Тінь протилежні якості однієї особистості.[17] У світлі архетипової теорії Персона і Тінь є в опозиції, але водночас взаємодоповнюючими і взаємопідсилюючими.[18] Чим більше Персона домінує в структурі особистості, тим більшою є Тінь, тому що людині потрібно витісняти в несвідоме все більше і більше нереалізованих бажань. Архетипно дуальна пара Персона/Тінь є проявом психічної бінарності особистості, яка виражається через протистояння зовнішнього і внутрішнього, є архетипною парою в колективній душі.[1]
За Юнгом, індивід має справу з Тінню чотирма способами: заперечення, проекція, інтеграція та/або трансмутація. Юнг не вважав за можливе просто позбутися Тіні, не визнавати її, адже вона є природною частиною особистості, і людина без Тіні є такою ж неповноцінною, як і без інших частин душі. На його думку, найшкідливіше — не помічати, ігнорувати Тінь, тоді як уважне ставлення до неї, прагнення проаналізувати її зміст допомагають подолати її негативний вплив. Згідно з Юнгом, примирення з власною Тінню та інтеграція її в загальну особистість є одним із центральних завдань процесу дорослішання людини і являє собою неодмінний крок на шляху до становлення цілісності (індивідуації).[3] Архетип Тіні після усвідомлення відкриває шлях до усвідомлення Аніми та Анімуса, які можна пізнати лише через сприймання осіб протилежної статі.[19]
Юнг припускав, що архетипні образи та ідеї здебільшого відображаються у сновидіннях, і також часто зустрічаються в культурі у вигляді образів, які використовуються в літературі, живописі та релігії.[20] Аспекти Тіні часто відображуються у сновидіннях.[10] Через свою «протилежну конструкцію» Тінь найчастіше символізується уві сні темною фігурою однієї статі з сновидцем, що викликає неприйняття і роздратування. Тінь є частиною мислення, але виходить з несвідомого. Ігнорування або невизнання Тіні може викликати неузгодженість особистості.
- ↑ а б в г Бідюк О.В. Архетип та його трансформації в художньому тексті як вияв психічної бінарності автора / Філологічні трактати. — 2009. — Т.1, № 3-4. — С. 15-21. (Стор.: 18) PDF
- ↑ Когут О.О. Адаптація особистості у сучасному трансформаційному суспільстві / Особистість, суспільство, закон: психологічні проблеми та шляхи їх розв'язання: зб. тез доп. міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті проф. С.П. Бочарової (30 березня 2017 року, м.Харків, Україна) / МВС України, Харків, нац. у-нт внутр. справ; Ін-т психології ім. Г.С. Костюка Нац. акад. пед. наук України; Консультат. місія Європейського Союзу в Україні. — Харків: ХНУВС, 2017. — 240 с. (Стор.: 40) PDF
- ↑ а б Тіпунова О. Маскотерапія у роботі з архетипом персони / Простір арт-терапії: мінливість і стабільність — пошуки балансу: матеріали ХVІ Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції (м. Харків, 15 – 17 лютого 2019 р.)] / [за наук. ред. А.П. Чуприкова, Л.А. Найдьонової, О.Л. Вознесенської, О.М. Скнар]. — Харків: СПД ФО Степанов В.В., 2019. — 171 с. (Стор.: 157)
- ↑ Макарова A.O. Функції архетипу як ціннісної детермінанти діяльності: соціально-філософський аналіз / Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Філософія. Філософські перипетії», № 63 (2020), 166-175. (Стор.: 169) DOI:10.26565/2226-0994-2020-63-18
- ↑ а б Юрій М., Алексієвець Л. Архетип і ментальність через призму історії / Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини. — 2017. — Вип. 19 – С. 16–24. (Стор.: 18) PDF
- ↑ а б Нечипорук Т. Використання архетипів в сучасній телевізійній рекламі / Наукові записки [Національного університету "Острозька академія"]. Сер.: Культура і соціальні комунікації. — 2009. — Вип. 1. — С. 120-127. (Стор.: 121) PDF
- ↑ Кулакевич Л.М. Фрейм авантюризму в романі Люко Дашвар "Биті є. Гоцик. Книга 3" / Мільйон історій: поетика пригод у літературі та медіа: зб. наук. матер. конф. (м. Бердянськ, 22-23 вересня 2016 року). — Бердянськ: БДПУ, 2016. (Стор.: 91) PDF
- ↑ Корабльова О. Засади міфопоетики у творчості С.Майданської та О.Забужко / Волинь філологічна: текст і контекст, Том 6 № 2 ч.2 (2008), 198. (Стор.: 7 із 9) Доступ
- ↑ Починок Юлія. Міждисциплінарний тезаурус літературознавчих термінів і понять (енциклопедичний словник для учнів, вчителів, студентів та викладачів) / Упорядкування та загальна редакція Юлії Починок. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2019. — 464 с. (Стор.: 406)
- ↑ а б в Тінь // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 486.
- ↑ C.G. Jung (1950): Aion: Beiträge zur Symbolik des Selbst. GW Band 9/2: §16
- ↑ Carl Gustav Jung: Über die Archetypen des kollektiven Unbewußten (Erstpublikation 1935, überarbeitet 1954). In: Gesammelte Werke 9/1, § 152.
- ↑ Carl Gustav Jung: Aion. Beiträge zur Symbolik des Selbst. (Erstpublikation 1948, überarbeitet 1950). In: Gesammelte Werke 9/2, § 13–19.
- ↑ Мазур Л. Природа людської самості як філософська проблема. — 2009 / Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". — 2009. — № 636. — С. 20-28. (Стор.: 28) PDF
- ↑ Краєва О.А. Самість підлітка в контексті подолання кризи його ідентичності / Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка. — 2010. — № 1. — С. 119-124. (Стор.: 123) PDF
- ↑ Young-Eisendrath, P. and T. Dawson. 1997. The Cambridge Companion to Jung. Cambridge University Press. p. 319.
- ↑ Макарова А.О. Архетипний характер освітньої діяльності особистості: соціально-філософський аналіз / Філософія освіти. — 2021. — № 27(1). — С. 80-97. PDF
- ↑ Чопик Г. Архетипний аналіз оніричних образів у художніх творах Наталени Королевої / Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: зб. наук. пр. / відп. ред. І.В. Сабадош. — Ужгород, 2011. — Вип.16. — С. 334-339. (Стор.: 337) PDF
- ↑ Чик Д.Ч. Архетип мудрого старого в романі "Аристион, или перевоспитание” В. Наріжного та "The history of pendennis…” В. Теккерея / Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Сер.: Філологічні науки. — 2015. — Вип. 7. — С. 101-111. (Стор.: 103) PDF
- ↑ Медведева Н.В. (2014) Теорія архетипів К.Г. Юнга та дослідження творчого сприймання / Матеріали IV міжнародної наукової конференції 5-6 березня 2014 року. К., 2014. стор. 21-30. (Стор.: 6) PDF
- Еріх Нойман, «Глибинна психологія і нова етика», Абетка-Класика, 2009 ISBN 978-5-395-00231-0
- Інформаційне повідомлення «Основні архетипи Юнга та їх прояви у поведінці» | Новоодеський професійний коледж
| |||||||||||||||||||
