Томмі Дохерті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Томмі Дохерті
Особисті дані
Повне ім'я Томас Гендерсон Дохерті
Народження 24 серпня 1928(1928-08-24)
  Глазго, Шотландія
Смерть 31 грудня 2020(2020-12-31)[1] (92 роки)
  Марпл (Великий Манчестер), Стокпорт[d], Великий Манчестер, Північно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
Прізвисько The Doc
Громадянство  Шотландія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1947–1949 Шотландія «Селтік» 9 (3)
1949–1958 Англія «Престон Норт-Енд» 323 (5)
1958–1961 Англія «Арсенал» 83 (1)
1961–1962 Англія «Челсі» 4 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1951–1959 Шотландія Шотландія 25 (1)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
1961–1967 Англія «Челсі»
1967–1968 Англія «Ротергем Юнайтед»
1968 Англія КПР
1968–1970 Англія «Астон Вілла»
1970–1971 Португалія «Порту»
1971–1972 Англія «Галл Сіті» (помічник)
1972 Шотландія Шотландія
1972–1977 Англія «Манчестер Юнайтед»
1977–1979 Англія «Дербі Каунті»
1979–1980 Англія КПР
1981 Австралія «Сідней Олімпік»
1981–1982 Англія «Престон Норт-Енд»
1982–1983 Австралія «Саут Мельбурн»
1983 Австралія «Сідней Олімпік»
1984–1985 Англія «Вулвергемптон»
1987–1988 Англія «Олтрінхем»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 19 жовтня 2016.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 19 жовтня 2016.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Томмі Дохерті (англ. Tommy Docherty, нар. 24 серпня 1928, Глазго — 31 грудня 2020) — шотландський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Кар'єра Томмі Дохерті почалася в клубі з нижчих дивізіонів Шотландії «Шеттлстон Джуніорс». У 1946 році він був призваний до лав збройних сил (корпус Гайлендської легкої піхоти).[2] Під час проходження військової служби Томмі виступав за футбольну команду британської армії. Після демобілізації в 1947 році Дохерті запропонували контракт з шотландським «Селтіком» — клубом, за який він вболівав у дитинстві.

Молодому Дохерті було непросто завоювати місце в основі «Селтіка» і в листопаді 1949 року він перейшов в англійський «Престон Норт Енд». Саме в «Престоні» Дохерті провів найкращий період у своїй кар'єрі, зігравши 323 матчі в чемпіонаті і 26 матчів у Кубку Англії, включаючи фінал 1954 року.

У 1958 році Дохерті пішов з «Престона» і відправився на чемпіонат світу у Швецію, по завершенні якого уклав контракт з лондонським «Арсеналом», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «канонірів» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершив професійну ігрову кар'єру в клубі «Челсі», де був граючим тренером і протягом сезону 1961/62 років провів лише 4 матчі.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1951 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1954 року у Швейцарії, чемпіонату світу 1958 року у Швеції.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

У лютому 1961 року збулася мрія Дохерті стати футбольним тренером, йому запропонували посаду граючого тренера в «Челсі». Через рік, коли Тед Дрейк подав у відставку, Дохерті став головним тренером «синіх». Однак він не зміг зберегти клуб у Першому дивізіоні і по закінченні сезону 1961/62 команда вилетіла у Другий дивізіон.

Дохерті ніколи не був великим тактиком, але його відрізняв талант мотиватора, а також уміння помітити і розкрити талант молодих футболістів. У свій перший сезон як головного тренера «Челсі» Дохерті сильно оновив склад, видаливши з нього багатьох ветеранів та зібравши в команді ряд молодих талантів — Террі Венейблса, Боббі Темблінга, Пітера Бонетті і Баррі Бріджеса. Команда, що отримала прізвисько «Діаманти Дохерті», з першої спроби вийшла в Перший дивізіон і фінішувала на 5-му місці в сезоні 1964/65. У квітні 1965 року «Челсі» виграв Кубок Футбольної ліги, перемігши у фіналі «Лестер Сіті», але потім програв «Ліверпулю» у півфіналі Кубка Англії з рахунком 2:0.

До цього часу зіпсувалися відносини між Дохерті і рядом гравців, особливо з капітаном клубу Террі Венейблсом. Тренер навіть відсторонив від гри вісьмох гравців за порушення комендантської години перед найважливішою грою проти «Бернлі» («Сині» до того моменту лише на два очки відставали від лідерів, «Манчестер Юнайтед»). «Челсі» програв цей матч, поховавши надії на титул. Через рік «Челсі» досяг півфіналів Кубка Англії і Кубка ярмарок, а потім зіграв у фіналі Кубка Англії 1967 року, проте поступився в ньому «Тоттенхем Готспур». У жовтні 1967 року Дохерті покинув пост головного тренера клубу. Футболісти, зібрані під його керівництвом, включаючи Пітера Осгуда, Чарлі Кука, Рона Гарріса, Пітера Бонетті і Джона Голлінса, пізніше виграють Кубок Англії і Кубок володарів кубків УЄФА під керівництвом наступника Дохерті на тренерському містку «Челсі», Дейва Секстона.

Через місяць після відходу з «Челсі» Дохерті став головним тренером «Ротерем Юнайтед». У наступному році він покинув клуб і перейшов у «Квінз Парк Рейнджерс», в якому пробув головним тренером всього лише 29 днів. У грудні 1968 року він очолив «Астон Віллу», якою керував 13 місяців.

19 січня 1970 року, коли «Астон Вілла» перебувала внизу турнірної таблиці Другого дивізіону, Дохерті був звільнений. Він перейшов у португальський «Порту», який очолював 4 місяці.

2 липня 1971 року Дохерті став помічником головного тренера «Галл Сіті» Террі Нілла, але залишив цей пост 12 вересня, коли його призначили тимчасовим виконуючим обов'язки головного тренера збірної Шотландії. Вже в листопаді його посада стала постійною.

У грудні 1972 року, коли Френк О'Фаррелл був звільнений з поста головного тренера «Манчестер Юнайтед», Дохерті було важко відмовитися від пропозиції очолити один з найбільших клубів світу. Він залишив збірну Шотландії і підписав контракт з «Юнайтед». Вболівальники клубу з ентузіазмом сприйняли прихід шотландського фахівця. Дохерті прийняв команду, що знаходилась у кризі, багато в чому завдяки віковому складу футболістів, але вберіг клуб від вильоту з Першого дивізіону в сезоні 1972/73. Роком пізніше, однак, «Юнайтед» все-таки вилетів у Другий дивізіон.

У наступному сезоні «Манчестер Юнайтед» повернувся в Перший дивізіон, а в сезоні 1975/76 клуб зайняв третє місце в Першому дивізіоні і досяг фіналу Кубка Англії 1976 року, несподівано поступившись у ньому «Саутгемптону». Рік потому Дохерті привів команду ще до одного фіналу Кубка Англії і цього разу здобув трофей, обігравши сильний «Ліверпуль», який прагнув «треблу», з рахунком 2:1.

Незабаром розкрився позашлюбний зв'язок Дохерті з дружиною клубного фізіотерапевта Лорі Брауна. Під впливом громадського осуду його звільнили в липні 1977 року. За іронією долі, на посту головного тренера «Юнайтед» Дохерті замінив той самий чоловік, який змінив його і на посту головного тренера «Челсі» 10 років тому — Дейв Секстон.

Дохерті незабаром повернувся до тренерської роботи, очоливши «Дербі Каунті» у вересні 1977 року, в якому пропрацював два сезони до квітня 1979 року. У цей період Дохерті брав участь у судовому процесі, подавши позов проти екс-капітана «Манчестер Юнайтед» Віллі Моргана і телеканалу «Granada», звинувачуючи їх у наклепі. Процес закінчився для позивача невдало: Дохерті зізнався, що він брехав у суді. Після завершення судового процесу Дохерті пішов з «Дербі Каунті».

У травні 1979 року Дохерті знову очолив «Квінз Парк Рейнджерс». Майже відразу він був звільнений, а потім незрозумілим чином відновлений на посаді через 9 днів після звільнення. У підсумку КПР вилетів у Другий дивізіон і Дохерті повинен був підняти командний дух перед початком нового сезону. Йому вдалося зберегти в клубі ряд відомих гравців, а також придбати Клайва Аллена, Тоні Каррі і Пола Годдарда. Незважаючи на це «Рейнджерам» не вистачило 4 очок для виходу в Перший дивізіон. У жовтні 1980 року Дохерті був звільнений.

Дохерті короткий час попрацював у Австралії, тренуючи «Сідней Олімпік» у 1981 рік, але вже в липні того ж року повернувся в Англію, ставши головним тренером «Престон Норт Енду» — клубу, в якому він провів дев'ять років як гравець. Однак йому не вдалося закріпитися на новій посаді і через кілька місяців він був звільнений, після чого повернувся до Австралії, де очолив «Саут Мельбурн».

У 1983 році Дохерті знову став головним тренером «Сідней Олімпік», після чого знову повернувся в Англію. Його останніми клубами стали «Вулвергемптон Вондерерз» та «Олтрінхем», головним тренером команди якого Томмі Дохерті був до 1988 року.

Завдяки почуттю гумору та ораторської майстерності він упродовж останніх 20 років працює телевізійним експертом і «післяобіднім» диктором.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Статистика виступів
Клуб Сезон Ліга Кубок Англії Інші[3] Разом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Селтік 1948/49 9 3 - - 2 0 11 3
Разом 9 3 0 0 2 0 11 3
Престон Норт Енд 1949/50 15 0 1 0 0 0 16 0
1950/51 42 0 2 0 0 0 44 0
1951/52 42 0 1 0 0 0 43 0
1952/53 41 0 3 0 0 0 44 0
1953/54 26 0 8 0 0 0 34 0
1954/55 39 3 3 0 0 0 42 3
1955/56 41 1 1 0 0 0 42 1
1956/57 37 0 6 0 0 0 43 0
1957/58 40 1 1 0 0 0 41 1
Разом 323 5 26 0 0 0 349 5
Арсенал 1958/59 38 1 4 0 0 0 42 1
1959/60 24 0 3 0 0 0 27 0
1960/61 21 0 0 0 0 0 21 0
Разом 83 1 7 0 0 0 90 1
Челсі 1961/62 4 0 0 0 0 0 4 0
Разом 4 0 0 0 0 0 4 0
Всього за кар'єру 419 9 33 0 2 0 454 9

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]

Прапор Шотландії «Селтік»

Англія «Престон Норт-Енд»

Як тренера

[ред. | ред. код]

Англія «Челсі»

Англія «Манчестер Юнайтед»

Австралія «Саут Мельбурн»

  • Володар Кубка Victorian Ampol Night Soccer (1): 1982

Тренерська статистика

[ред. | ред. код]
Команда Країна Початок роботи Завершення роботи Показники
І В П Н % перемог
Челсі Англія Жовтень 1962 Жовтень 1967 247 121 53 73 48,99
Ротерем Юнайтед Англія Листопад 1967 Листопад 1968 47 14 16 17 29,79
Квінз Парк Рейнджерс Англія 1 листопада 1968 30 листопада 1968 4 1 3 0 25,0
Астон Вілла Англія Грудень 1968 Січень 1970 46 13 16 17 28,26
Порту Португалія 28 січня 1970 3 травня 1971
Шотландія (в.о.) Прапор Шотландії 12 вересня 1971 11 листопада 1971 2 2 0 0 100,000
Шотландія Прапор Шотландії 11 листопада 1971 22 грудня 1972 10 5 3 2 50,00
Манчестер Юнайтед Англія 22 грудня 1972 4 липня 1977 215 99 62 54 46,0
Дербі Каунті Англія 17 вересня 1977 10 травня 1979 78 24 21 33 30,77
Квінз Парк Рейнджерс Англія 11 травня 1979 1 жовтня 1980 51 20 16 15 39,22
Сідней Олімпік Австралія 15 лютого 1981 14 червня 1981 17 6 6 5 35,29
Престон Норт-Енд Англія 15 червня 1981 3 грудня 1981 17 3 6 8 17,65
Саут Мельбурн Австралія 16 травня 1982 5 вересня 1983 13 6 4 3 46,15
Сідней Олімпік Австралія 13 березня 1983 21 серпня 1983 21 8 9 4 38,10
Вулвергемптон Вондерерз Англія 8 червня 1984 4 липня 1985 48 9 12 27 18,75
Олтрінхем Англія 28 вересня 1987 4 лютого 1988

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Tommy Docherty: Former Man Utd and Scotland boss dies — 2020.
  2. Wolves Fan Site. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 20 жовтня 2016.
  3. Благодійний кубок Глазго

Посилання

[ред. | ред. код]