Лежень степовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лежень

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Лежневі (Burhinidae)
Рід: Лежень (Burhinus)
Вид: Лежень
Burhinus oedicnemus
Linnaeus, 1758
Ареал B. oedicnemus      гніздування     осіле проживання     зимування
Ареал B. oedicnemus      гніздування     осіле проживання     зимування
Посилання
Вікісховище: Burhinus oedicnemus
Віківиди: Burhinus oedicnemus
EOL: 45513584
ITIS: 176749
МСОП: 45111439
NCBI: 85105

Лежень степовий[2], або лежень (Burhinus oedicnemus) — птах ряду сивкоподібних (Charadriiformes), Один з 8-ми видів роду Леженів; єдиний вид роду в фауні України, представлений номінативним підвидом. Деякі дослідники відносять вид до ряду журавлеподібних. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Зовнішній вигляд та морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]
Лежень

У дорослого птаха оперення пісочно-буре, з густою темною строкатістю; горло і «брови» білі; груди, черево і підхвістя білі або вохристо-білі. На верхніх покривних перах крил білі смуги; махові пера зверху чорно-бурі, з кількома невеликими білими плямами; спід крил білий; стернові пера, крім бурувато-сірої центральної частини, білі, з чорними поперечними смугами. Дзьоб жовтий, на кінці чорний; ноги оливково-жовті. Очі великі, райдужна оболонка жовта. Молодий птах подібний до дорослого, але світліший; білі смуги на верхніх покривних перах крил ледь помітні. Маса тіла — 338—550 г, довжина тіла — 40—44 см, розмах крил — 77—85 см.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Нараховують шість підвидів Лежня степового:

  • Burhinus oedicnemus distinctus (Bannerman, 1914)
  • Burhinus oedicnemus harterti Vaurie, 1963
  • Burhinus oedicnemus indicus (Salvadori, 1865)
  • Burhinus oedicnemus insularum (Sassi, 1908)
  • Burhinus oedicnemus oedicnemus (Linnaeus, 1758)
  • Burhinus oedicnemus saharae (Reichenow, 1894)

Ареал виду та його поширення в Україні

[ред. | ред. код]

Лісова, лісостепова, напівпустельна та пустельна зони помірного та тропічного поясів Євразії та Північної Африки; на півночі Євразії гніздовий перелітний, на півдні − осілий або частково осілий; перелітні популяції зимують на північному заході та сході Африки, півдні Аравійського півострова.

В Україні: гніздиться, можливо, на більшій частині території, достовірно — у сухостеповій зоні, а на півночі − вздовж великих річок.

Чисельність і причини її зміни

[ред. | ред. код]

Чисельність світової популяції не відома. Популяція у Європі оцінюється у 46−78 тис. ос.[3] Для більшості територій України не визначена. На півночі Керченського півострова 1 пара трапляється на 1,4—2 км², подекуди вздовж Сиваша — на 0,8—1 км². Чинники зменшення чисельності: знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів; розлякування птахів (гинуть залишені яйця та пташенята); зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів.

Особливості біології

[ред. | ред. код]
Яйця підвиду Burhinus oedicnemus oedicnemus в оологічній колекції (Тулузький музей)

Трапляється на ділянках з дуже низьким та розрідженим травостоєм або без рослинності, також з оголеним камінням, на кам'янистих осипах і солонцях у цілинних степах (петрофітних та псамофітних), на пасовищах, перелогах, а також у покинутих кар'єрах. З зимівель мігрує у квітні, у зворотному напрямку у вересні — першій половині жовтня. Гніздиться у першій декаді травня — на початку липня. Моногам. Гніздо — невелика ямка на землі, обкладена камінцями, грудками ґрунту, уламками сухих стебел та коренів трав'яних рослин, сухими екскрементами овець, кіз, зайців. У кладці 1−2 яйця. Насиджують яйця та водять пташенят обидва партнери. Тривалість інкубації 27—30 діб. Підйом на крила у віці 42—49 діб. Статева зрілість з 3 року життя. Тривалість життя — до 30 років. Живляться дрібними безхребетними.

Охорона

[ред. | ред. код]

Вид занесено до Червоної книги України (1980, 1994, 2009). Знаходиться під охороною Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979) (Додаток ІІ) та Конвенції по збереженню міграційних видів диких тварин Бонн (1979) (Додаток ІІ). Необхідне створення охоронних територій (Приазовська височина); знищення здичавілих собак та воронових птахів; запобігання випадків непокоєння птахів у гніздовий період.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2018). Burhinus oedicnemus: інформація на сайті МСОП (версія 2019.2) (англ.) 7 грудня 2019
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Література

[ред. | ред. код]
  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.