Дрохва євразійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дрохва
Дрохва у Київському зоопарку
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Дрохвоподібні (Otidiformes)
Родина: Дрохвові (Otididae)
Рід: Дрохва (Otis)
Вид:
Дрохва (O. tarda)
Біноміальна назва
Otis tarda
Linnaeus, 1758
Ареал
   Цілорічно
   На гніздуванні
   Позагніздовий період
   Маршрути міграції

Дро́хва́ євразійська[2] (Otis tarda) — великий птах родини дрохвових (Otididae), єдиний представник свого роду. Гніздиться в Центральній та Південній Європі, де є найбільшим видом птахів, та на більшій частині помірних районів Азії. Європейські популяції зазвичай осілі, тоді як азійські узимку мігрують на південь. Є одним з найбільших птахів України.

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

На вигляд дрохва нагадує індика. У неї довгі, дуже могутні ноги, довга шия, голова з коротким дзьобом. Вона непогано бігає і літає. Ноги трипалі, пристосовані до ходьби і бігу. Колір оперення — голова, шия і черево сіруваті, спина, крила і хвіст буро-руді в дрібну поперечну смужку. У шлюбний сезон у самця зростають довгі білуваті вуса і рудий нашийник. Розміри самця — понад 1 м в довжину і вагу до 18 кг, самка помітно дрібніша — до 0,75 м і важить не більше 5 кг.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Дрохва — степовий птах, населяє степи і напівпустелі Центральної та Східної Європи, Азії і Північно-Західної Африки. Зустрічається і в лісостеповій зоні Євразії. Через значне зменшення територій степів, вільних від сільського господарства, дрохви останнім часом почали гніздитися і на полях. Найбільше скупчення дрохв спостерігалося в степових районах Російської Федерації: Волгоградської області, республіці Калмикія. В Україні гніздиться у степовій частині Лівобережжя, включаючи Крим; зимує у Лівобережжі Сухостепової зони. Зимові скупчення — у Херсонській та Запорізькій областях, на Керченському півострові. Зимує в Криму, Закавказзі, Середній Азії та в Ірані.

Чисельність і причини її зміни

[ред. | ред. код]

В Україні у гніздовий період до 850 ос. (150—200 гніздових самок), взимку до 12,4 тис. ос., Європейська популяція − до 35,8 тис. ос. Чисельність скорочується через заростання ланів та пасовищ; зменшення місць для водопою; знищення гнізд під час випасання худоби, сінокосіння та обробітку ланів; розлякування птахів, зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів; вилучення з природи кладок та виводків; відстріл на місцях зимівлі, загибель від зіткнення з ЛЕП.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Попри те, що дрохва чудово літає, вона віддає перевагу пересуванню по землі, навіть у разі небезпеки намагаючись спочатку втекти, розвиваючи при цьому досить високу швидкість. Літає вона, поволі змахуючи крилами. Крик у дрохви — тихе тріщання, чутне тільки зблизька.

Живлення

[ред. | ред. код]

Дрохва живиться рослинною їжею — зернами та іншим насінням рослин, їсть овочі, крім картоплі, особливо любить горох, капусту і гірчицю, щипає молоду траву. Може ловити і дрібних ссавців, земноводних і деяких безхребетних, зокрема комах. У весняний період ласують їх личинками і яйцями.

Розмноження

[ред. | ред. код]
Яйця дрохви в оологічній колекції, Тулузький музей

Токуючий самець дрохви має характерний вигляд «білосніжної купи пір'я на пташиних ногах». Під час шлюбного періоду він часто закидає на спину хвіст так, що біле пір'я підхвістя вкриває птаха зверху, крила вивертає так, що їх білуватий низ прикриває темні боки. Голова закидається назад так, що серед настовбурченого пір'я її не видно. Горловий мішок роздувається до розмірів футбольного м'яча. У такому вигляді він перебігає по степу, несподівано з'являючись з трави. Місце для гнізда дрохва вибирає завжди дуже обережно, в густій траві, здатній приховати птаха, що сидить на яйцях, подалі від людей. Гніздо дрохви є невеликою, викопаною самицею в землі ямкою, яку вона вистилає сухим листям і стеблами трави. Дрохви відкладають зазвичай два, рідше три яйця глинястого або зеленкуватого кольору з темними плямами. Насиджуванням їх і вигодовуванням пташенят займається тільки самиця. До свого гнізда вона завжди наближається з великою обережністю, за щонайменшої небезпеки готова втекти в траву. Якщо людина підійде до гнізда і доторкнеться до яєць, дрохва до своєї кладки більше не повернеться. Пташенята вилуплюються через 28-30 днів, як тільки вони обсохнуть, самиця відразу відводить їх від гнізда. Пташенята дрохви харчуються тільки комахами, яких ловить для них їхня мати.

Дрохви розмножуються у неволі, але з цим існує низка проблем[3].

В Миколаївському зоопарку у 2014 р. було виведено пташеня дрохви[4].

Охорона

[ред. | ред. код]
Ювілейна монета НБУ, присвячена дрохві

Дрохву занесено до Європейського червоного переліку, включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток II), Боннської (Додатки I та II) та Бернської (Додаток II) конвенцій. В рамках Боннської конвенції укладений Меморандум про взаєморозуміння щодо збереження та менеджменту середньоєвропейської популяції дрохви. Гніздування виду на заповідних територіях не відомі. Мігруючі та зимуючі птахи можуть триматися в заповідниках степової зони. Необхідно: створити охоронні територій зі збереженням у їх межах екстенсивного тваринництва (Присивашшя, Приазовська височина, Керченський півострів, Тарханкут); знищувати бродячих собак та скорочувати чисельність воронових; заборонити полювання у місцях зимових скупчень; запобігати вилученню кладок та виводків.

На міжнародному рівні охороною дрохв займається «Міжнародний фонд охорони дрохви» [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.] (МФОД) — некомерційна організація, яка працює за підтримки уряду Абу-Дабі. Проєкт управляє міжнародною мережею розплідників дрохв з метою збільшення їх чисельності по усьому ареалу їхнього природного проживання.

Дрохву в Україні утримують у зоопарках, намагаються розводити у ландшафтному парку «Печенізьке Поле» (Печенізький район Харківської області).

Дрохва в геральдиці

[ред. | ред. код]

Дрохва зображена на гербі міста Бобринець (Кіровоградська область), на гербі Печенізького району (Харківська область), на гербі міста Льгів (Льгов) та Льговського району (Курська область, РФ), на прапорі графства Вілтшир (Південно-Східна Англія).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2017). Otis tarda: інформація на сайті МСОП (версія 2017.3) (англ.) 01 жовтня 2017
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. А. Ф. Цеханская Д. Г. Стрелков, В. П. Севастьянова Сохранение дрофы Otis tarda, Linnaeus, 1758 в неволе [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.]
  4. Впервые в мире удалось получить потомство от дрофы, — в николаевском зоопарке появился уникальный птенец. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 22 липня 2018.

Література

[ред. | ред. код]