Іларіо Кастаньєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Іларіо Кастаньєр
Іларіо Кастаньєр
Іларіо Кастаньєр
Особисті дані
Народження 18 грудня 1940(1940-12-18)
  Вітторіо-Венето, Тревізо, Венето, Італія
Смерть 18 лютого 2023(2023-02-18) (82 роки)
  Перуджа, Італія[1]
Поховання Cimitero monumentale di Perugiad
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1959–1960 Італія «Реджяна» 9 (2)
1960–1961 Італія «Леньяно» 23 (5)
1961–1964 Італія «Перуджа» 84 (33)
1964–1967 Італія «Прато» 83 (17)
1967–1969 Італія «Ріміні» 51 (16)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1969–1971 Італія «Аталанта» (помічник)
1971–1974 Італія «Аталанта» (мол.)
1974–1980 Італія «Перуджа»
1980–1982 Італія «Лаціо»
1982–1984 Італія «Мілан»
1984–1985 Італія «Інтернаціонале»
1986–1988 Італія «Асколі»
1989 Італія «Пескара»
1991 Італія «Піза»
1993–1994 Італія «Перуджа»
1998–1999 Італія «Перуджа»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Іларіо Кастаньєр (італ. Ilario Castagner; 18 грудня 1940, Вітторіо-Венето — 18 лютого 2023, Перуджа) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Значна частина як ігрової, так і тренерської кар'єри була пов'язана з «Перуджею», яка під керівництвом Кастаньєра провела одні з найкращих сезонів у своїй історії у другій половині 1970-х.

Володар Кубка Мітропи (як тренер).

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1959 року виступами за команду клубу «Реджяна», за яку протягом сезону провів лише 9 ігор

Протягом 1960—1961 років захищав кольори команди клубу «Леньяно».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу «Перуджі», до складу якого приєднався 1961 року. Відіграв за клуб з Перуджі наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Перуджі», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Перуджи» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості.

Протягом 1964—1967 років захищав кольори команди клубу «Прато».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Ріміні», за команду якого виступав протягом 1967—1969 років.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1969 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Аталанта», де спочатку був одним з тренерів головної команди, а згодом працював з «молодіжкою» клубу.

1974 року очолив команду «Перуджі», яку в першому ж сезоні вивів до елітної Серії A. В наступні роки став автором феномену, що став відомим в історії італійського футболу як «диво Перуджі» (італ. Perugia dei miracoli) — протягом перших трьох сезонів у найвищому дивізіоні скромна провінційна команда незмінно фінішувала у верхній частині турнірної таблиці, а в сезоні 1978/79 посіла друге місце першості, лише трьома очками поступившись чемпіону, «Мілану».

По завершенні наступного сезону, в якому «Перуджа» знову опустилася у середину турнірної таблиці Серії A, Кастаньєр залишив цей клуб, прийнявши пропозицію керівництва римського «Лаціо» спробувати допомогти його команді повернутися до елітного дивізіону з Серії B, куди її було відправлено за участь у договірних матчах. З першої спроби новий тренер «біло-блакитних» майже виконав це завдання — команда зупинилася за крок до підвищення у класі, утім за рік результати римського клубу погіршилися, він фінішував на 10 місці в Серії B, і Кастаньєр залишив «Лаціо».

Протягом наступних трьох сезонів працював у Мілані — у 1982—1984 роках очолював команду однойменного клубу, а згодом один рік був наставником «Інтернаціонале». Причому «россонері», які переживали не найкращий період своєї історії, все ж таки стали другою командою, яку фахівець повернув з Серії B до найвищого італійського дивізіону. Протягом міланського періоду своєї роботи Кастаньєр також привів «Мілан» до шостого місця в Серії А сезону 1983/84, а в сезоні 1984/85 з «Інтером» сягнув третьої позиції підсумкової турнірної таблиці.

З 1986 року повернувся до роботи з невеликими за бюджетними можливостями і амбіціями італійськими командами — очолював «Асколі», «Пескару», а протягом 1993-94 і 1998-99 років вже добре йому знайому «Перуджу». В середині 2000-х перебував на керівних адміністративних позиціях у тій же «Перуджі».

Тренерські досягнення

[ред. | ред. код]
«Асколі»: 1986–87

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. https://www.repubblica.it/sport/calcio/serie-a/2023/02/18/news/morto_ilario_castagner-388489490/?ref=RHLF-BG-I388388070-P3-S2-T1