Muscle car

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pontiac GTO 1966 року — приклад типового маслкару.

Маслкар (англ. muscle carукр. м'язисті автомобілі) — клас автомобілів, що існував у США в середині 1960-х — середині 1970-х років.

До класичних маслкарів відносяться чітко визначені моделі середньорозмірних дводверних седанів, хардтопів і купе, які були випущені переважно в період з 1964 по 1973 роки і мають восьмициліндрові двигуни великого об'єму і потужності. Також часто до них відносять чітко визначені модифікації більших («повнорозмірних») і дрібних («компактних») моделей тієї ж епохи. Подібні моделі випускалися і до, і після цього періоду, але до маслкарів їх не відносять.

Власне, в ті роки ці автомобілі так не називали, використовуючи для їх позначення такі терміни, як «Super Cars», або просто згадуючи конкретні моделі.[1] Термін Muscle Cars виник пізніше, наприкінці 1970-х років, серед колекціонерів автомобілів.[1]

Найбільша їх різноманітність зійшли з конвеєрів корпорації General Motors тому що цілих чотири марки Chevrolet, Pontiac, Oldsmobile і Buick одночасно намагалися перевершити один одного (і інших конкурентів) в продажі модних тоді машин[2].

Наразі у американських автобудівників спостерігається тенденція експлуатувати відомі назви моделей і деякі риси дизайну з епохи маслкарів. Автомобілі цього типу досить часто можна побачити в американських фільмах.

Відомі моделі маслкарів

[ред. | ред. код]
Chevrolet Camaro SS (1967).
Dodge Charger (1971).
Ford Torino Cobra (1970).
Plymouth GTX 440 (1970).

Журнал «Road&Track» відносить до маслкарів наступні моделі 1965 року:

Журнал «Car and Driver» у 1990 році опублікував список десяти найкращих маслкарів:

До пізніших моделей маслкарів відносяться:

Holden HG Monaro GTS 350 (1970–1971).
Рожевий Chrysler VH Valiant Charger.
Ford Falcon Cobra 351 V8.

В Австралії відділення Ford Australia, Holden (на той момент General Motors) і Chrysler Australia розвивали маслкари своїм шляхом. Автомобілі створювалися для гонок Bathurst 500, в той час відомих як Armstrong 500 (миль). Ці автомобілі вважали суперкарами в повному розумінні цього слова, оскільки вони оснащувалися потужними двигунами і гоночними опціями (хоча і значно поступалися американським аналогам за розмірами і технічними характеристиками).

У 1968 Ford випустив XR Falcon з двигуном 289 Windsor (4,7 л), який прийнято вважати першим австралійським маслкаром.

Holden випускав популярний Holden Monaro з двигунами типу Small Block робочим об'ємом 5,0, 5,36 і 5,7 л виробництва Chevrolet, а також об'ємом 4,1 і 5,0 л власної розробки, - моделі GTR-XU1 (1970-1973), SL/R 5000 (1974-1977), L34 (1974), A9X (1977).

C 1971-1973 Chrysler випустив модель R/T Valiant Charger. Домінуючі моделі R/T були E38 і E49 гр шестициліндровим двигуном Hemi в 4,34 л, були оснащені трьома карбюраторами Weber. Chrysler активно імпортував з США, двигуни V8 в 5,7 і 5,6 л. Останні двигуни не користувалися попитом і згодом встановлювалися на рідкісні моделі 770 Charger «SE» E55 340 (V8). У 1974 виробництво Hemi 265 і 340 V8 було припинено.

Ера австралійських маслкарів закінчилася з тих же причин, що і в США випуском Design Rule в 1976 році.

У Великій Британії маслкари ніколи не мали серйозного попиту, але вони вплинули і на британських автовиробників. Ford і Vauxhall продовжили традицію створення потужних сімейних автомобілів, але з більш витонченою конструкцією в порівнянні з класичними маслкарами. Автомобілі цього типу створювала британська філія компанії Ford, наприклад, Ford Cortina Мк. III і Ford Capri, але двигунами V8 вони не оснащувалися.

В Південній Африці фірма Basil Green виробляла на базі європейських моделей корпорації Ford автомобілі Capri Perana і Granada Perana.

Крім того, австралійський Ford Falcon GT продавався в ПАР під маркою Fairmont GT, а XW Falcon GT - як Fairmont GT (1970 рік) і XY Falcon GT (1971-1973). Falcon продавалися під маркою Fairmont через погану репутацію американських Falcon. Експортовані Fairmont відрізнялися від оригінального Falcon невеликими зовнішніми змінами.

Сучасні маслкари

[ред. | ред. код]
Ford Mustang (2005–2014)
Dodge Challenger (2008–донині)
Chevrolet Camaro (2010–2015)

Епоха маслкарів давно завершена, однак потужні і швидкі автомобілі як і раніше привертають увагу автолюбителів.

У США чотиридверний «повнорозмірник» (full-size) Chevrolet Impala SS користувався великим попитом у 1994-1996 роках і був переобладнаним Caprice з двигуном Corvette V8 LT1 (5,7 л) і іншими опціями. Знову Impala SS почала випускати вже в 2000 році, як більш потужна версія стандартної Impala з оснащеними компресорами двигунами V6 і V8.

GM зупиняє виробництво Chevrolet Camaro і Pontiac Firebird в 2002 році, але повернув Pontiac GTO 2004 року.

До 2003 року Ford відтворив Mercury Marauder. Через два роки, аналогічно його попередникові 1960-1970-х років, він був знятий з виробництва через низьку популярність.

Навесні 2004 року Chrysler ввів задньопривідну платформу LX, яка послужила основою для нової лінії задньопривідних автомобілів Dodge Charger з двигуном V8 HEMI.

У 2005 році з конвеєра зійшов новий Ford Mustang, дизайн якого нагадував модель 1964-1968 років.

З 2008 року почався випуск моделі Dodge Challenger, яка (як і новий Camaro, і новий Mustang) вельми нагадує дизайн свого «прабатька».

У 2009 році вийшло нове покоління Chevrolet Camaro (включаючи більш потужні версії RS і SS).

Ford Australia і Holden в даний час виробляють спеціальні автомобілі.

Ford Performance Vehicles виробляє поокращені версії Ford Falcon під назвою FPV.

Holden Special Vehicles в даний час виробляє версії різних задньопривідних седанів Holden Commodore, які оснащені двигунами V8.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Сайт Muscle Car Club. Визначення терміну «Musclecar». Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 25 листопада 2013.
  2. Мускул-кары из США: история классических моделей (ru-RU) . 14 серпня 2018. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 23 грудня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]