HMS M24

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монітор M24


Служба
Тип/клас Монітор типу M15
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
Спущено на воду 9 серпня 1915 року
Статус Проданий 29 січня 1920 року
Бойовий досвід Перша світова війна
Перший рейд на Остенде
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 540 тонн
Довжина 54,03 м
Ширина 9,4 м
Осадка 2,06 м
Технічні дані
Рухова установка 4 бойлери
Парова машина
Потужність 800 к.с.
Швидкість 11 вузлів
Екіпаж 69 осіб
Озброєння
Артилерія 1 x 233,7-мм гармата «BL 9.2-inch Mk IX—X»
1 x 76-мм гармата «QF 12-pounder 12 cwt»
1 x 57-мм гармата «QF 6-pounder Hotchkiss»

М24 (англ. HMS M24) — монітор типу M15 Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої світової війни. Він також брав участь в британській інтервенції в Росії.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Призначений для обстрілів берегових цілей, в якості основного озброєння «M25» одну 9,2-дюймову гармату Mk X, зняту з крейсера типу «Едгар» HMS Endymion.[1] Крім того, на моніторі встановили 76,2-мм гармату, а також 57-міліметрову зенітку. На відміну від оснащених паровим або дизельним рушієм однотипних кораблів, монітор отримав чотири двигуна внутрішнього спалення «Кемпбелл Гас Компані» (Campbell Gas Company) загальною потужністю 640 кінських сил.[2]

Будівництво

[ред. | ред. код]

«М24» замовили у березні 1915 року в рамках Воєнної надзвичайної програми з будівництва кораблів. Монітор було закладено на верфі Sir Raylton Dixon & Co. Ltd у місті Говань у березні 1915 року, спущено на воду 9 серпня 1915 року та завершеному в жовтні 1915 року.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

«М24» служив у Дуврському патрулі з жовтня 1915 по червень 1918 року. На початку 1916 року у «M24» було вилучено її основну 9,2-дюймову гармату, яку використали для посилення артилерії на Західному фронті. Замість неї була встановлена 7,5-дюймова (190-міліметрова) гармата BL 7.5-inch Mk III, яка була запасною для загиблого пре-дредноута «Траємф». Хоча ці новіші гармати мали менший калібр, але були більш далекобійними, що дозволяло монітору не надто заходити в зону обстрілу німецьких берегових батарей.

Росія

[ред. | ред. код]

Наступною місією «M24» стало надання допомоги експедиційним силам Британії на півночі Росії. Перед відправленням її 76-міліметрову гармату замінили 47-міліметровими зенітними гарматами. Монітор діяв у Білому морі до вересня 1919 року.

Цивільна служба

[ред. | ред. код]

«M24» був проданий 29 січня 1920 року був проданий для цивільного використання як нафтовий танкер і перейменований у «Satoe» (чисельник «Один» малайською). Певний час використовувався для перевезення нафти з місця видобування на озері Маракайбо до переробного заводу на Кюрасао.[3]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Randal Gray (ed) (1985). Conway's All the World's Fighting Ships, 1906–1921. Conway Maritime Press. с. 48. ISBN 0-85177-245-5.
  2. Буянов, Дмитрий (22.07.2019). Любые орудия — в дело. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 01.10.2010.
  3. Буянов, Дмитрий (13.08.2019). Мониторы Его Величества против большевиков. Warspot (російська) . Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 01.10.2010.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
  • Dittmar, F. J. & Colledge, J. J., «British Warships 1914—1919», (Ian Allan, London, 1972),