Я — начальник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Я — начальник
Io sono il Capataz
Жанр кінокомедія і спагеті-вестерн
Режисер Giorgio Simonelli
Продюсер Arrigo Colombo
Сценарист Adriano Bolzonid, Marcello Marchesid і Vittorio Metzd
У головних
ролях
Оператор Tonino Delli Colli (s/w)
Композитори Armando Fragna
Felice Montagnini
Художник Arrigo Equinid
Тривалість 102
Мова італійська
Країна Італія Італія
Рік 1951
IMDb ID 0042601

«Io sono il Capataz» — італійський пригодницький фільм 1950 року, з Ренатом Рашелем в головній ролі комедійної історії, що розповідає про мексиканського революціонера Панчо Вілью. Фільм, знятий режисером Джорджо Сімонеллі, не був показаний в німецькомовних країнах.

Фабула[ред. | ред. код]

Угуссіоне не може знайти роботу, через його невелику статуру. Коли він зустрічає один день на знаменитій революції, все змінюється: Разом зі своїм другом Еразмом він прилітає в Парасуелу, де він мусить перевтілитись в диктатора Рашеліто Віллу, який командує в столиці революційними військами. Саме в цій ролі він -маріонетка в руках міністра. Переконавшись в тому, що люди люблять його, він грає цю роль протягом деякого часу без нарікання.

Коли він помітив, що насправді, жителі країни ненавидять його і планують повстання під керівництвом Роса-де-Фуего і навіть напад на нього, то лише Ерасмо вдається переконати повстанців, які обох друзів привели до влади, що це не Рашеліто, а його брат-близнюк Панчо, який прийшов, щоб боротися з його злими родичами. Використовуючи свої знання таємних ходів в палаці, тепер він може, як Рашеліто- міністр і як Панчо привести повстанців до рішення, якого хоче народ. Він визнається визволителем, але не перебільшує з владою, щоб жити з Розою-дель-Фуего.

Критика[ред. | ред. код]

Альберто Альбетаззі сказав, якого блискучого коміка на сцені має Італія, але Рашель як кіноактор ще не досяг його творчої зрілості, що зробило б його дуже сильним, залежить від основної або навіть незначної оригінальності матеріалів; в цьому випадку залишається, не маючи значення епізод, що коли б взагалі не гірша участь, на яку він ніяк не вплинув би[1]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На противагу критиці, фільм сприйнявся публікою дуже добре і зібрав за показ в Італії 421 мільйонів лір.

Софі Лорен зіграла невелику роль секретарки диктатора.

Фільм був знову ж показаний в кіно в дещо іншій формі в 1954 році, лише під назвою Ritorno il Capataz.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1] ^ в: Intermezzo, №. 5, 15. березень 1951
  2. [2] ^ Roberto Chiti, Roberto Poppi: Dizionario del cinema italiano. I film vol. 2, dal 1945 al 1959. Rom 1991, ст. 195/196.Надписи фільму 1951

Посилання[ред. | ред. код]