Юнак Григорій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юнак.
Григорій Михайлович Юнак
Народження 22 жовтня 1912(1912-10-22)
Степанівка
Смерть 12 травня 1978(1978-05-12) (65 років)
Степанівка
Поховання Степанівка
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Роки служби 1942–1945
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня Орден Червоної Зірки

Юнак Григорій Михайлович (1912—1978) — сапер саперного взводу 138-го гвардійського стрілецького полку 48-ї гвардійської стрілецької дивізії 70-ї армії 1-го Українського фронту, повний кавалер Ордена Слави.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився  в Степанівці в селянській сім'ї. Закінчивши школу, працював у місцевій сільськогосподарській артілі.[2] Був першим трактористом на селі.[3]

До армії пішов в 1943 році. Воював у складі саперного взводу 48-ї гвардійської Криворізької стрілецької дивізії. Опанував протитанкову рушницю будучи у запасному полку. У вересні в одному з боїв з Григорія Юнака контузило. Після госпіталю у складі взводу 138-го гвардійського стрілецького полку 48-й гвардійської стрілецької дивізії він дійшов до Берліну.[4]

У липні 1944 року очолив розвідувальну групу в районі населеного пункту Береза-Картузька (нині місто Береза). Їх дії дозволили підрозділам знищити ворожі вогневі точки, за це був нагороджений Орденом Слави III ступеня.

18 серпня 1944 року на 38-му кілометрі на північний схід від міста Варшава, Юнак Г. М. знявши 25 протипіхотних мін виконав прохід у ворожому мінному полі, забезпечивши просування стрільців. За це був нагороджений Орденом Слави II ступеня.

25 квітня 1945 року в боях за Берлін знешкодив 38 мін, при розмінуванні вулиць для проходження нашої бойової техніки. 27 квітня був поранений під час розмінування залізничного мосту. Григорія Михайловича було відзначено Орденом Слави I ступеня.[2]

Григорій Юнак був визнаний гідним ордена Червоної Зірки, за проявлену мужність у бою в місті-фортеці Кенігсберг.

Повернувся в село у 1945 році. Працював бригадиром тракторної бригади у колгоспі ім. Жданова. Помер Григорій Михайлович 12 травня 1978 року у селі Степанівка. Похований на кладовищі в селі Глиняне.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В селі Степанівка є вулиця названа на честь Григорія Михайловича.[6]

Джерела Г. М. Юнака[ред. | ред. код]

Гідрологічна пам'ятка природи, що знаходиться в смт. Степанівка названа на честь Григорія Михайловича. Площа пам'ятки природи 0,72 га, межі охоронних зон навколо джерел і колодязів становлять 10 м від їх центру.[7] Біля крайнього джерела була обладнана та освячена криниця.

Кубок імені Г. М. Юнака[ред. | ред. код]

Щорічні змагання з волейболу, що проходять в Степанівській ОТГ названі на честь Г. М. Юнака. В 2019 році кубок отримала команда АФ «Владана». [8]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Сумська область / Ред. кол. тома: Макухін І. Я. (гол. редкол.), Гриченко І. Т. (заст. гол. редкол.), Долгін Г. С., Калітаєв К. Г., Кафтарян С. М., Козирєв П. В., Косяк О. О., Малкієль С. В., Підопригора А. Я., Полохов В. М., Сахарова Н. Ф. (відп. секр. редкол.), Скрипник В. Д.,Ступак Ю. П. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 556.
  2. ↑ а б Гриченко И.Т. , Н.М. Головин (1980). Ради жизни на земле. Харьков: Прапор. с. 19—22.
  3. ↑ Доморацька, Рімма (2009р.). Вулицями Степанівки. Вперед. с. 3.
  4. ↑ Підопригора, А. (17 квітня 1993 р.). Повний кавалер Ордена Слави. Вперед. с. 2.
  5. ↑ Пам'ять народу. Картотека нагороджень. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
  6. ↑ Степанівка футбольна. Фолігрант. 2012. с. 144 с.
  7. ↑ Уклад.: Р. В. Бойченко, В. В. Вертель, О. Ю. Карлюкова та ін.]. — 2-е вид., випр. та допов. (2019). Природно-заповідний фонд Сумської області: Атлас-довідник. Київ: ТОВ «Українська Картографічна Група». с. 96.
  8. ↑ Команда АФ «Владана» завоювала Кубок ім.Г.М.Юнака. 23 лютого 2019. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Гриченко И. Т., Головин Н. М. Ради жизни на земле. Харьков, 1980. С. 160—165; Сумчане — кавалеры ордена Славы. Сумы, 1969; Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. Киев, 1987. С. 379—380.
  • Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Сумська область / Ред. кол. тома: Макухін І. Я. (гол. редкол.), Гриченко І. Т. (заст. гол. редкол.), Долгін Г. С., Калітаєв К. Г., Кафтарян С. М., Козирєв П. В., Косяк О. О., Малкієль С. В., Підопригора А. Я., Полохов В. М., Сахарова Н. Ф. (відп. секр. редкол.), Скрипник В. Д.,Ступак Ю. П. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. — 696 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юнак_Григорій_Михайлович&oldid=38225362