Шварцман Роман Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шварцман Роман Маркович
Народився 7 листопада 1936(1936-11-07) (87 років)
м. Бершадь
Підданство Україна Україна
Національність єврей
Діяльність громадський діяч
Відомий завдяки голова Одеської регіональної асоціації євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Заслужений машинобудівник України
Заслужений машинобудівник України

Швáрцман Ромáн Мáркович (нар. 7 листопада 1936) — голова Одеської регіональної асоціації євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів.[1]

Віце президент Всеукраїнської Асоціації євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів, головою якої є Забарко Борис Михайлович.

Заступник голови Ради Одеського товариства єврейської культури та керуючий суспільно-культурним центром.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Шварцман Роман Маркович зі своєю родиною

Роман Маркович Шварцман, народився в 1936 році, в простій єврейській родині, в м. Бершадь, Вінницької області. У сім'ї було дев'ятеро дітей, сьомим був Роман Шварцман. Мати була домогосподаркою, батько працював на Бершадському спиртовому заводі охоронцем. Коли закінчилася Друга світова війна, всі архівні та особисті документи були спалені і тоді, щоб відновити вік Роману, лікарем районної поліклініки було проведено зовнішній огляд.

Після Другої світової війни, в 1945 році, дев'ятирічний Роман пішов до першого класу Бершадської середньої школи. У 1955 році він переїжджає до Одеси, де вступає в ПТУ № 2, за фахом слюсар-складальник, яке закінчив 1956 році. З 1957 по 1963 роки навчався в Одеському інститут інженерів морського флоту (Морський універ), на спеціальність інженер-механік. Свою трудову діяльність Роман почав на Одеському заводі Поліграфмаш, де і працює в даний час. У його трудовій книжці всього один запис.

У 1959 році Роман одружився.

У 1992 Роман став членом міжнародної організації колишніх в'язнів гетто і концтаборів, яка була заснована в Одесі в 1991 році. За сьогоднішній день він залишається постійним і діючим членом організації. У 1991 році на першому з'їзді членами міжнародної організації було прийнято рішення про створення регіональних асоціацій колишніх в'язнів гетто і концтаборів, а штаб квартиру міжнародного союзу перенести в Москву. У 1991 році була створена Одеська регіональна асоціація колишніх в'язнів гетто, де Роман був заступником голови, яким на той момент часу був Леонід Сушон.[3]

У 2002 році, на Одеській регіональній конференції, присвяченій підсумкам роботи асоціації, Роман був обраний, головою асоціації, керівником якої є і досі.

Він сприяє щорічним урочистим заходам в Прохоровському сквері, присвяченим Міжнародному дню пам'яті жертв Голокосту, який весь світ відзначає 27 січня; Міжнародному дню звільнення в'язнів концтаборів, щорічно відзначається 12 квітня, а також проведення заходів на тему Голокосту в єврейському культурному центрі «Beit Grand», просвітницьких заходів в школах, університетах та на телебаченні. Є почесним гостем міжнародних конференцій, присвячених темі Голокосту.[4]

Бере активну участь у розвитку та вдосконаленні роботи музею Голокосту, створеним асоціацією в'язнів і відкритим в 2009 р.

Спогади про Голокост[ред. | ред. код]

У 1941 році вся Україна була окупована німецькими та румунськими військами. У перші дні початку Другої світової війни батько і старший брат Романа Шварцмана, пішли на фронт. На початку липня матір, з вісьмома маленькими дітьми намагалася евакуюватися. Після двох тижневих спроб евакуації, вони змушені були повернутися додому, через активний наступ фашистських військ. У 1941 році вся Україна була окупована німецькими та румунськими військами. У перші дні початку війни батько і старший брат Романа Шварцмана, пішли на фронт. На початку липня матір, з вісьмома маленькими дітьми намагалася евакуюватися. Після двох тижневих спроб евакуації, вони змушені були повернутися додому, через активний наступ фашистських військ.

В кінці липня, початку серпня в м. Бершадь увійшли німці. А на початку вересня указом коменданта німецької адміністрації на території міста було організовано два гетто, в одному з яких і знаходилася сім'я Романа.[5][6]

У Бершадське гетто були депортовані євреї з Бессарабії і біля лежачих районів Вінницької області.[7]

Загальна чисельність євреїв склала 25000 чоловік. За період з 1941 по березень 1944 рр. німецькими та румунськими фашистами було знищено 13871 євреїв.[8] У період окупації, в 1942 році, під час роботи по ремонту моста через річку Дохно, від рук румунських наглядачів був застрелений один з старших братів Романа. Трохи пізніше ця історія лягла в основу одного з фільмів ізраїльського режисера Бориса Мавцера.[9]

Нестерпні умови життя в гетто залишили свій відбиток на все життя.

29 березня 1944 року, м Бершадь був звільнений Червоною армією.

У 1945 році, після звільнення Європи від фашистської чуми, батько Романа з Берліна був мобілізований на війну проти Японії. Додому він повернувся тільки в 1946, після того як Червона армія здобула перемогу над фашистською Японією. Старший брат Романа, який пішов на фронт, живим не повернувся. І тільки в 1953 році, родина отримала похоронку про те, що він героїчно загинув на північному фронті, захищаючи Ленінград. Його ім'я відображене в «Чорній книзі», авторами якої стали Василь Гроссман, Ілля Еренбург.[10]

Нагороди[ред. | ред. код]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Одеська регіональна асоціація колишніх в'язнів гетто і концтаборів[ред. | ред. код]

В Одесі був створений перший установчий з'їзд, на якому було створено Міжнародний Союз євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів. І тільки через кілька років такі асоціації відкрилися в Києві і в Москві.

У 1990 році була створена Одеська регіональна асоціація колишніх в'язнів гетто і концтаборів.[18]

Основною метою створення асоціації є: об'єднання євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концентраційних таборів, в період другої світової війни, захист їх прав, свобод і інтересів, координація діяльності об'єднань, розташованих на території м. Одеси та Одеської області. Завдання асоціації — протидія фашизму, екстремізму та іншим проявам расової дискримінації, виявлення місць масового знищення євреїв в період другої світової війни, увічнення пам'яті жертв геноциду, увічнення та пошук людей, які рятували євреїв, з метою надання їм звання Праведник народів світу.

Пам'ятники жертвам Голокосту[ред. | ред. код]

Особливо слід виділити діяльність керівника Одеської регіональної організації колишніх в'язнів гетто і концтаборів Романа Марковича Шварцмана, завдяки зусиллям якого стало можливим встановлення в Одесі, Одеській та Миколаївській областях більше 30 пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених пам'яті євреїв, знищених в Катастрофі.[19]

На згадку про жертви Голокосту на Люстдорфської дорозі, 27 споруджено Меморіальний комплекс, де щорічно 23 жовтня проходить жалобний мітинг.[20][21]

На цьому місці було знайдено три додаткових ділянки з останками, і ймовірно існують ще два. Румунськими та німецькими окупантами було спалено 25000 єврейських дітей, жінок і людей похилого віку.

Як прокоментував Роман Шварцман:[22][23]

У будь-якому місці, де ви копаєте, ви знайдете кістки - зуби і черепа і це жахливо

У Прохоровському сквері, на місці меморіалу жертвам Голокосту (дорога смерті), созданным узником Богдановского гетто Яковом Манеовичем,[24] під керівництвом Романа Шварцмана постійно проводяться заходи по догляду за пам'ятниками і алеєю праведників світу.[25]

У 2016 році в м. Балта на центральній площі відкрито меморіал жертвам Голокосту і меморіальний комплекс жертвам Голокосту і Праведників Народів Світу, в тому числі королеві Румунії Олені.[26]

А також пам'ятники відкриті в с.Доманівка, с. Богданівка, в м.Білгород-Дністровському, м. Соврані, м. Тарутіно[27] і багатьох інших населених пунктах території Трансністрії.[28]

За словами Шварцмана, близько 240 тисяч євреїв були знищені нацистами на території Трансністрії. У 2015 році в с. Гвоздавка2[29] була виявлена масова могила з останками близько 3500 євреїв.[30]

Де надалі також було встановлено пам'ятний знак.[31]

У своєму інтерв'ю The Associated Press, Роман Шварцман сказав:[32]

Там лежать кілька тисяч євреїв, страчених нацистами

Міжнародні конференції[ред. | ред. код]

У жовтні 2022 року Роман Маркович Шварцман - голова Одеської регіональної Асоціації євреїв-колишніх в’язнів гетто і концтаборів, взяв участь у міжнародній конференції "Міжнародне право проти геноциду. Міжнародна конференція про війну Росії проти України"[33][34][35][36], ініційована організацією Zentrum Liberale Moderne[de] у співпраці з Центром прав людини імені Рауля Валленберга, Atlantic Council, Ukrainian Jewish Encounter.

27 січня 2023 року на запрошення віце-президентки Бундестагу Катрін Ґьорінґ-Екардт Роман Шварцман був гостем почесної трибуни німецького парламенту та виступив з промовою до німецьких парламентарів.[37] Зустріч була присвячена Міжнародному Дню пам'яті жертв Голокосту.

Створення музею Голокосту[ред. | ред. код]

Музей Голокосту

Офіційне відкриття музею Голокосту в Одесі (Holocaust Museum in Odessa) відбулося 22 червня 2009 року.[38]

Голова Асоціації колишніх в'язнів концтаборів і гетто Роман Шварцман наголосив:[39]

Цей музей повинен стати школою, університетом для молоді, для того щоб вони розуміли, що таке Голокост

У теперішній час (2018 рік) в музеї представлено понад 4 тисяч експонатів. За кілька років, з моменту відкриття, музей відвідало близько 20 тисяч осіб з різних країн світу: посли, дипломати, керівники міста та області, студенти і школярі, і просто люди, які пам'ятають або хочуть дізнатися про ту страшну трагедію, яка називається Голокост.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Federov, Kostyantyn. День звільнення Одеси від фашистських окупантів і Всесвітній день пам'яті в'язнів гетто і нацистських концтаборів. Хабад Одеса. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  2. ↑ Доломанжи, Антонина. Колишній в'язень гетто з Одеси: «Весь наш світ був обмежений колючим дротом». Одеса Медія. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  3. ↑ Таубкин, Давид. Перший (установчий) З'їзд колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів. Всеізраїльська асоціація "Уцілілі в концтаборах і гетто". Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  4. ↑ Пам'ять Катастрофи (PDF). Інформаційний бюлетень. Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  5. ↑ LISOVA, NATASHA. In Ukraine, Mass Grave Found Of Jews Killed in Holocaust. The New York Sun. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  6. ↑ Mass Grave Believed to Contain Thousands of Jews Killed by Nazis Found in Ukraine. Fox News. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  7. ↑ Pipeline workers find mass grave of Jews killed by Nazis. The Guardian. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 10 березня 2018.
  8. ↑ Додик, Семен. Доля євреїв Трансністрії. Всеізраїльська асоціація "Уцілілі в концтаборах і гетто". Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  9. ↑ Сдобнов, Сергей. 13 документальних і художніх фільмів про Голокост. Meduza. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  10. ↑ Чорна книга. Видавництво Corpus. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 10 березня 2018.
  11. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 188/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  12. ↑ Указ Президента України від 1 жовтня 2013 року № 535/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня ветерана»
  13. ↑ Погодина, Галина. Колишній в'язень гетто з Одеси: «Весь наш світ був обмежений колючим дротом». Новини Одеси. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  14. ↑ Указ Президента України від 3 травня 2006 року № 337/2006 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Перемоги»
  15. ↑ НАГОРОДИ ЧЛЕНАМ АСОЦІАЦІЇ (PDF). Chabad Odessa. Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  16. ↑ а б «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати» (том VII) — Шварцман Рувін Мордкович // who-is-who.ua
  17. ↑ З нагоди 80-річчя глава асоціації колишніх в'язнів гетто Роман Шварцман нагороджений почесною нагородою Одеси. Официальный сайт города Одессы. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  18. ↑ Історія створення. Холокост ОДЕССКАЯ РЕГИОНАЛЬНАЯ АССОЦИАЦИЯ ЕВРЕЕВ — БЫВШИХ УЗНИКОВ ГЕТТО И КОНЦЛАГЕРЕЙ. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  19. ↑ Штейнман, Михаил. Міжнародна конференція, присвячена 65-річчю визволення в'язнів з гетто і концтаборів на окупованій нацистами території. Всеізраїльська асоціація "Уцілілі в концтаборах і гетто". Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  20. ↑ Вайнблат, Семен. Скорботна річниц (PDF). Доброе Дело. Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  21. ↑ Вайнблат, Семен. Священна пам'ять (PDF). Доброе Дело. Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  22. ↑ Hololocaust grave site in Ukraine not protected. NBC News. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  23. ↑ LISOVA, NATASHA. Jews Want Control of Grave in Ukraine. Washington post. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  24. ↑ Цаудер, Павел (квітень 2012). ОДЕСА. ЧОРНІ ДНІ ГОЛОКОСТУ. Еврейский Обозреватель. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 10 березня 2018.
  25. ↑ Выгодский, Андрей (11.04.2017). На "Алеї Праведників світу", відбулася висадка нових беріз. Общественный Прибой. Архів оригіналу за 08.03.2018. Процитовано 10 березня 2018.
  26. ↑ Швецова, Лиана. Той, хто вчорашні жертви забуде, може бути, завтрашній жертвою буде. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  27. ↑ Пам'яті євреїв-тарутінцев. Обозрение Плюс. 11.12.2015. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  28. ↑ Забарко, Борис. Трансністрія: БІЛЬ НАШОЇ ПАМ'ЯТІ. Zn Ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  29. ↑ Капулкин, Борис. Гвоздавка-2: «ВИПАДКОВЕ» КЛАДБИЩЕ (PDF). ЕЖЕНЕДЕЛЬНАЯ ГАЗЕТА ЮЖНО-УКРАИНСКОГО РЕГИОНАЛЬНОГО ОБЪЕДИНЕНИЯ ИУДЕЙСКИХ ОБЩИН. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2017. Процитовано 10 березня 2018.
  30. ↑ В Одеській області знайдено поховання євреїв. BBC RUSSIAN. 06.06.2007. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  31. ↑ Відкриття пам'ятника в селі Гвоздавка. Еврейский Обозреватель. березень 2011. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  32. ↑ Roberts, Joel (05.06.2007). Mass Grave From Nazi Era Found In Ukraine. CBS News. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  33. ↑ „Völkerrecht gegen Völkermord“ – Rückblick und Beiträge der Konferenz. Zentrum Liberale Moderne. Процитовано 6. Nov 2022.
  34. ↑ „Gebt uns Eisen, wir geben unsere Leben“. ukraineverstehen.de. Процитовано 14. Okt 2022.
  35. ↑ Scholz mit selbstbewusster Regierungserklärung. ukraineverstehen.de. Процитовано 20. Oktober 2022.
  36. ↑ Bundestagspräsidentin be­grüßt Shoah-Überle­ben­den Roman Schwarzman. bundestag.de. Процитовано 20. Oktober 2022.
  37. ↑ Rede von Bundestagspräsidentin Bärbel Bas zur Begrüßung bei der Gedenkstunde für die Opfer des Nationalsozialismus. bundestag.de. Процитовано 27.01.2023.
  38. ↑ Holocaust Museum. Information Portal to European. Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
  39. ↑ Щоб знали і пам'ятали. Холокост ОДЕССКАЯ РЕГИОНАЛЬНАЯ АССОЦИАЦИЯ ЕВРЕЕВ — БЫВШИХ УЗНИКОВ ГЕТТО И КОНЦЛАГЕРЕЙ. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 10 березня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шварцман_Роман_Маркович&oldid=41971146