Шарль Кузен-Монтабан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль Кузен-Монтабан
фр. Charles Guillaume Marie Appollinaire Antoine Cousin Montauban
Шарль Кузен-Монтабан
Шарль Кузен-Монтабан
Начальник генерального штабу[1] Франції
10 серпня — 4 вересня 1870
Регент: імператриця Євгенія
Монарх: Наполеон III
Попередник: Еміль Олів'єПрем'єр-міністр
Наступник: Луї Жуль ТрошюПрем'єр-міністр
 
Народження: 24 червня 1796(1796-06-24)
Париж
Смерть: 8 січня 1878(1878-01-08) (81 рік)
Версаль
Поховання: Отойd
Країна: Франція
Партія: Бонапартизм
 
Військова служба
Роки служби: 1818—1870
Приналежність: Франція
Звання: дивізійний генерал
Командував: Французькі війська в Алжирі та Китаї
Битви: Французька інтервенція до Іспанії
Французьке завоювання Алжиру
Друга Опіумна війна
Автограф:
Нагороди:
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Військова Медаль (Французька Республіка)
Військова Медаль (Французька Республіка)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Шарль-Гійом-Марі-Апполінер-Антуан Кузен-Монтабан, граф де Палікао (фр. Charles Guillaume Marie Appollinaire Antoine Cousin Montauban, 1er Comte de Palikao; 24 червня 1796(17960624) — 8 січня 1878) — французький військовий та державний діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Шарль Кузен-Монтабан народився в Парижі в сім'ї Жана-Антуана Кузена і Аделаїди Делоне. У 1814 році, під ім'ям Шарль Кузен-Монтабан, вступив на службу в гвардію графа д'Артуа. Під час Ста днів зберіг вірність Бурбонам. Після реставрації навчався в кавалерійській школі в Сомюрі. У 1823 році добровольцем, у чині лейтенанта, брав участь у французькій інтервенції в Іспанію. Після царювання Карла X вступив до 1-й полку Кінних гренадерів[fr].

У 1830 бере участь в експедиції до Алжиру. У 1831 отримав чин капітана. Після Липневої революції його небезпідставно підозрювали в таємних зносинах з претендентом, що висадився в Булоні, Луї-Наполеоном. Був знову переведений до Алжиру, де служив у кавалерії. 7 травня 1843 отримав чин підполковника і призначений командиром 2-го полку африканських стрільців[fr], що стояв в Орані. З 2 серпня 1845 — полковник. На чолі свого полку йому вдалося в 1847 полонити Абд аль-Кадіра. Попри це, Кузен ледь не потрапив під суд за неправильне ведення полкової каси. Але в 1848 спалахнула революція і процес проти прихильника Луї-Наполеона був припинений.

З цього моменту Кузен вів жваву бонапартистську пропаганду, за недоречну активну діяльність був посаджений під арешт генералом Пелісьє. Кавеньяк вже був готовий підписати наказ про його звільнення з армії, але в цей час Луї-Наполеон став главою нації.

21 вересня 1851 року Кузен був підвищений до бригадні генерали, 28 грудня 1855 — в дивізійні. Командував провінцією Константіна. Під час його служби всюди лунали скарги на його деспотизм. Але імператор Наполеон III, знаючи прихильність Кузена до династії, постійно вигороджував його в скандальних процесах, розраховуючи, що в критичну хвилину на Кузена можна буде покластися.

У 1858 отримав призначення у Франції. Тільки всупереч власній волі, Наполеон III в 1859 поступився настійним вимогам французьких генералів, що категорично відмовились йти в похід разом з Кузеном, який через те не брав участь в Італійській війні. Натомість, Шарль Кузен-Монтабан був призначений командувачем французькими силами під час спільних англо-французьких бойових дій проти Китаю.

Кузен-Монтабан в битві біля села Чжанцзявань 18 вересня 1860 року

Саме тут він виявив свій військовий талант. У 1860 він захопив форти Дагу і здобув перемогу в битві біля мосту Балицяо. Проявив страшну грубість і кровожерливість, переважно при розграбуванні Літнього палацу в Пекіні. У 1863 році Наполеон III удостоїв його титулу графа Балицяо (фр. comte de Palikao).

В 1864 Кузен-Монтабан був призначений командувачем Ліонською армією. У 1865 році — IV армійським корпусом, дислокованим в Ліоні займав цей пост до початку Франко-прусської війни.

З початком франко-прусської війни передбачалося, що Кузен буде командувати десантними військами в передбачуваній експедиції в Північне і Балтійське море. Проте, коли криза, що почалася, привела до падіння уряду Олів'є, а війська, що готувалися, послали на фронт, імператриця Євгенія призначила його головою кабінету і військовим міністром.

На новій посаді Кузен-Монтабан пробув лише 24 дні. Попри це він розвинув енергійну діяльність. Він зумів мобілізувати військові ресурси нації, і за короткий термін сформував нову армію, яка під командуванням маршала Мак-Магона рушила на допомогу обложеному Мецу. Проте справа кінчилася катастрофою під Седаном.

Після полону імператора, Кузен-Монтабану було запропоновано стати диктатором, але він відмовився так чинити з державою, і запропонував сформувати Раду Національної оборони з собою на чолі. Перш, ніж рішення було прийнято, до зали засідань увірвався натовп, який проголосив 4 вересня 1870 року республіку. Шарль Кузен-Монтабан втік до Бельгії. Пізніше він повернувся до Франції.

Шарль-Гійом-Марі-Апполлінер-Антуан Кузен-Монтабан, граф де Палікао помер 8 січня 1878 у Версалі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]