Шарль-Анрі Плантад
| Шарль-Анрі Плантад | |
|---|---|
| фр. Charles-Henri Plantade | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 19 жовтня 1764[1][2] |
| Місце народження | Понтуаз |
| Дата смерті | 18 грудня 1839[3][4][2] (75 років) |
| Місце смерті | Париж |
| Поховання | Пер-Лашез |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, клавесиніст, віолончеліст |
| Інструменти | клавесин |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди |
 |
| Діти | Charles-François Plantaded[5] |
 Файли у Вікісховищі | |
Шарль-Анрі Плантад (фр. Charles-Henri Plantade; 19 жовтня 1764, Понтуаз — 18 січня 1839, Париж) — був французьким класичним композитором і професором співу. Його композиції включали кілька опер, численні романси, сакральну музику та сонату для арфи. Він викладав співи в Паризькій консерваторії і був капельмейстером у дворах Людовика I Бонапарта та Людовика XVIII. З 1812 по 1815 рік він також був майстром співу та режисером Паризької опери. Його старший син Шарль-Франсуа Плантад також був композитором.
Біографія[ред. | ред. код]
Завдяки музичним здібностям у семирічному віці вступив в королівську школу при Версалі. Вивчав композицію в Оноре Лангле, також навчався гри на віолончелі, клавесині й арфі. Згодом спеціалізувався на клавесині і став дуже відомим у вищому світі музикантом, часто грав на всіляких балах, прийомах, аристократичних салонах.
В останні роки монархічного режиму почав писати романси, які відразу ж отримували популярність. У першій половині 1790-х років вступив в Опера-Комік, отримавши звання професора співу, проте жив при цьому відносно бідно.
У 1799 році був призначений учителем співу в консерваторії; однією з його учениць була Гортензія Богарне, яка стала потім його покровителькою. У 1806 році виїхав до Нідерландів, очоливши придворний оркестр. Після приєднання країни до Французької імперії повернувся в Париж, був призначений керівником хору Паризької опери і отримав орден Почесного легіону. З 1816 року очолював королівську капелу. Покинув роботу в Консерваторії в 1828 році. Після революції 1830 року, розчарувавшись у житті, поїхав в Батіньоль, але перед смертю повернувся в Париж.
Його перу належать соната для арфи, романси, меса та кілька комічних опер, з яких найбільшим успіхом користувалися «Palma» (1797) і «Zoé» (1800).
Його син, Шарль Франсуа Плантад (1787—1870), також став композитором.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б KNAW Past Members
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Г. Риман Плантад // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1027–1028.
- ↑ в 8
Література[ред. | ред. код]
- Плантад, Чарльз-Генри // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Посилання[ред. | ред. код]
- Стаття [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] в Grand dictionnaire universel du XIXe siècle(фр.)