Чечено-Інгуська автономна область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нохч-ГІалгІайн AО
Чечено-Ингушская AО
Чечено-Інгуська автономна область
1934–1936 Чечено-Інгуська АРСР
Столиця Грозний
Форма правління Автономна область СРСР
Історичний період Інтербелум
 - Об'єднання Чеченської АО та Інгуської АО 15 січня 1934
 - Зміна статусу на Чечено-Інгуську АРСР 5 грудня 1936
Попередник
Наступник
Чеченська автономна область
Інгуська автономна область
Чечено-Інгуська АРСР
Сьогодні є частиною Росія Росія

Чечено-Інгуська автономна область (Чечено-Інгуська АО) — адміністративно-територіальна одиниця РРФСР, що існувала 15 січня 1934 — 5 грудня 1936.

Адміністративний центр — місто Грозний.

Історія

[ред. | ред. код]

Чечено-Інгуська автономна область була утворена 15 січня 1934 в результаті об'єднання Чеченської АО з Інгуською АО в одну автономну область у складі Північно-Кавказького краю.

З прийняттям нової сталінської конституції 5 грудня 1936 Чечено-Інгуська АО перетворена у Чечено-Інгуську АРСР і виділена зі складу Орджонікідзевського краю[1].

Адміністративний поділ[2]

[ред. | ред. код]

В результаті об'єднання Чеченської та Інгуської автономних областей до складу Чечено-Інгуської АО увійшло 16 районів: Ачалуцький (Пседахський) (сел. Середні Ачалуки), Веденський, Галанчозький, Галашкинський, Гудермеський, Ітум-Калинський, Надтеречний (сел. Нижній Наур), Назрановський, Ножай-Юртивський, Петропавлівський, ПригороднийОрджонікідзе), Сунженський (ст-ця Слепцовська), Урус-Мартановський, Шалінський, Шаро-Чеберлоївський (с. Дай), Шатоївський.

1 серпня 1934 ВЦВК ухвалив «ліквідувати Петропавлівський район, Чечено-Інгуської автономної області, утворити в Чечено-Інгуській автономній області новий Грозненський район з центром у місті Грозний»[3]

23 січня 1935 Шаро-Чеберлоївський район розділений на Шаройський і Чеберлоївський (с. Шаро-Аргун) райони, утворені Ачхой-Мартановський, Курчалоївський, Малгобецький, Пседахський, Саясанівський, Старо-Юртівський райони.

20 квітня 1935 утворено Старо-Атагинський район.

20 червня 1936 центр Пригородного району перенесено з міста Орджонікідзе, що не входив до складу області, в с. Базоркіне.

Таким чином на 20 червня 1936 до складу області входило 1 місто обласного підпорядкування

і 24 райони:

  1. Ачалуцький — с. Середні Ачалуки
  2. Ачхой-Мартановський — с. Ачхой-Мартан
  3. Веденський — с. Ведено
  4. Галанчожський — с. Галанчож
  5. Галашкинський — с. Галашки
  6. Грозненський — м. Грозний
  7. Гудермеський — с. Гудермес
  8. Ітум-Калинський — с. Ітум-Кале
  9. Курчалоївський — с. Курчалой
  10. Малгобецький — рп. Малгобек
  11. Надтеречний — с. Нижній Наур
  12. Назрановський — с. Назрань
  13. Ножай-Юртивський — с. Ножай-Юрт
  14. Пригородний — с. Базоркіне
  15. Пседахський — с. Пседах
  16. Саясановський — с. Саясан
  17. Старо-Атагинський — с. Старі Атаги
  18. Старо-Юртивський — с. Толстой-Юрт Старо-Юрт
  19. Сунженський — ст-ця Слепцовська
  20. Урус-Мартановський — с. Урус-Мартан
  21. Чеберлоївський — с. Шаро-Аргун
  22. Шалінський — с. Шалі
  23. Шароївський — с. Шарой
  24. Шатоївський — с. Шатой

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Краткая справка об административно-территориальных изменениях Ставропольского края за 1920–1992 гг. Архів оригіналу за 21 вересня 2014. Процитовано 9 квітня 2022.
  2. Всемирный исторический проект. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 18 травня 2015.
  3. ОБ ОБРАЗОВАНИИ НОВОГО ГРОЗНЕНСКОГО РАЙОНА. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 18 травня 2015.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]