Чагатайська мова
Чагатайська мова | |
---|---|
Поширена в | Імперія Великих Моголів, Туркменістан[1], СРСР, Бухарський емірат, Бухарське ханство, імперія Тимуридів, Могулістан, Османська імперія, Хівинське ханство, Кокандське ханство, Яркендське ханство, Кримське ханство, Чагатайський улус і Казахське ханство |
Регіон | Середня Азія, Великий Хорасан |
Носії | мертва мова |
Писемність | арабська абетка, латинське письмо і чагатайське уйгурське письмоd |
Класифікація | |
Офіційний статус | |
Державна | - |
Коди мови | |
ISO 639-1 | — |
ISO 639-2 | chg |
ISO 639-3 | chg |
SIL | chg |
Чагата́йська мова (чагат. جغتای, латиніз. Jaĝatāy; узб. ﭼﯩﻐﻪتاي Chig'atoy; уйгур.: چاغاتاي Chaghatay; тур. Çağatay) — мертва тюркська мова, яка була широко поширена в Центральній Азії, і залишалася загальнолітературною мовою до початку двадцятого століття. Досягла найбільшого письмово-літературного оформлення та уніфікації у Мавераннахрі в 2-й пол. XV—XVI ст. Була також розмовною мовою за часів Імперії Великих Моголів в Індії.
Слово Чагатай походить від назви Чагатайського улуса, частини Монгольської імперії, яку Чингісхан залишив своєму другому сину Чагатаю. Багато хто з чагатайських турків і татар, носіїв цієї мови, стверджують походження від Чагатай-Хана.
Чагатайська мова належить до уйгурської (карлуцько-хорезмійської) гілки тюркської мовної сім'ї. Походить від давньоуйгурської мови, яка служила лінгва франка в Центральній Азії, з сильними впливом арабських і перських слів і зворотів. Було розроблено абетку на базі персько-арабської абетки. Розподіляють на три періоди:
- Стародавня чагатайська мова (1400—1465)
- Класична чагатайська мова (1465—1600)
- Посткласична чагатайська мова (1600—1921)
Перший період перехідний характеризується збереженням архаїчних форм, друга фаза починається з публікації з першого дивана Алішера Навої і є кульмінаційною точкою чагатайської літератури, третій етап характеризується двома біфуркаційними векторами. Одним з них є збереження класичної чагатайської мови Навої, іншою тенденцією було посилення впливу місцевих діалектів. Чагатайська залишалася універсальною літературною мовою Центральної Азії аж до радянської реформи початку двадцятого століття.
Узбецька і сучасна уйгурська є двома сучасними мовами, які найтісніше пов'язані з чагатайською. Узбеки наразі наполягають на тому, що узбецька є дочірньою мовою чагатайської. В Узбекистані, за часів Радянського Союзу, чагатайська була замінена літературною мовою, заснованою на місцевому діалекті узбецької в 1921 році.
В Афганістані термін чагатай використовується для позначення «Текке» діалекту туркменської. До і у вісімнадцятому столітті чагатайська була головною літературною мовою в Туркменістані, як і скрізь в Центральній Азії, і мала певний вплив на туркменську, але ці дві мови належать до різних гілок тюркської мовної сім'ї.
- Eckmann, János, Chagatay Manual. (Indiana University publications: Uralic and Altaic series ; 60). Bloomington, Ind.: Indiana University, 1966. Reprinted edition, Richmond: Curzon Press, 1997, ISBN 0-7007-0860-X, or ISBN 978-0-7007-0860-4.
- Bodrogligeti, András J. E., A Grammar of Chagatay. (Languages of the World: Materials ; 155). München: LINCOM Europa, 2001. (Repr. 2007), ISBN 3-89586-563-X.
- Erkinov A. «Persian-Chaghatay Bilingualism in the Intellectual Circles of Central Asia during the 15th-18th Centuries (the case of poetical anthologies, bayāz)». International Journal of Central Asian Studies. C.H.Woo (ed.). vol.12, 2008, pp.57-82 [1] [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Russian imperial policies in Central Asia[недоступне посилання з травня 2019] by H. B. Paksoy
- Чагатайська мова на сайті Ethnologue: Chagatai. A language of Turkmenistan (англ.)
- Чагатайська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Chagatai [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|