Цукрист бразильський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цукрист бразильський
Самець бразильського цукриста
Самець бразильського цукриста
Самиця бразильського цукриста
Самиця бразильського цукриста
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Цукрист (Dacnis)
Вид: Цукрист бразильський
Dacnis nigripes
Pelzeln, 1856
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Dacnis nigripes
Віківиди: Dacnis nigripes
EOL: 921589
ITIS: 559680
МСОП: 22722985
NCBI: 1226187

Цукри́ст бразильський[2] (Dacnis nigripes) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Бразилії.

Довжина птаха становить 11 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно бірюзово-блакитне забарвлення. верхня частина спини у них чорна. на горлі чорна пляма, на обличчі чорна "маска". Крила чорні з широкими синіми краями. Хвіст чорнуватий. Очі червоні, лапи темні. У самиць верхня частина тіла бурувато-оливкова. Тім'я, щоки, плечі і надхвістя у них зеленувато-блакитні, нижня частина тіла тьмяно-охриста.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Бразильські цукристи мешкають на південно-східному узбережжі Бразилії, від Еспіріту-Санту через Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу і Парану до Санта-Катарини. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських атлантичних лісах. Зустрічаються на висоті до 1700 м над рівнем моря, переважно на висоті до 850 м над рівнем моря. Живляться ягодами, насінням, комахами і нектаром.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція бразильських цукристів становить приблизно 6700 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також вилов з метою продажу на птащиних ринках.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Dacnis nigripes.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 березня 2022.