Центр мистецтв Крайстчерча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центр мистецтв Крайстчерча

43°31′53″ пд. ш. 172°37′40″ сх. д. / 43.53150000002777631° пд. ш. 172.62800000002775391° сх. д. / -43.53150000002777631; 172.62800000002775391Координати: 43°31′53″ пд. ш. 172°37′40″ сх. д. / 43.53150000002777631° пд. ш. 172.62800000002775391° сх. д. / -43.53150000002777631; 172.62800000002775391
Країна  Нова Зеландія[1]
Розташування Christchurch Cityd[1]
Тип споруда і артцентр
Архітектор Бенджамін Маунтфорт

Центр мистецтв Крайстчерча. Карта розташування: Нова Зеландія
Центр мистецтв Крайстчерча
Центр мистецтв Крайстчерча
Центр мистецтв Крайстчерча (Нова Зеландія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Центр мистецтв Крайстчерча (англ. Christchurch Arts Centre) — центр мистецтв, ремесел і розваг в Крайстчерчі, Нова Зеландія. Займає кілька будівель в стилі неоготики, що належали раніше Кентерберійському університету. Основні будівлі центру мистецтв були побудовані Бенджаміном Маунтфортом. Центр мистецтв Крайстчерча знаходиться у веденні Фонду з охорони історичних місць Нової Зеландії як об'єкт 1-ї категорії, з реєстраційним номером 7301. Унаслідок землетрусу 2011 року комплекс був закритий для відвідувачів. Відкриття комплексу буде здійснюватися поетапно, в процесі реконструкції, на яку буде витрачено близько 290 000 новозеландських доларів. Реконструкцію планувалося завершити в 2019 році.

Використання[ред. | ред. код]

У центрі мистецтв розміщені спеціалізовані магазини, бари, кафе, ресторани, картинні галереї, театри й кінотеатри[2]. На території центру діяла ярмарок вихідного дня[3], проводилися різноманітні фестивалі та заходи.

Театр «Court», професійний театр, заснований в 1971 році, розташовується на території центру мистецтв з 1978 року[4][5].

Неподалік від центру мистецтв на бульварі Вустер (англ. Worcester Boulevard) на честь дванадцяти знаменитих жителів Крайстчерча кінця XX століття встановлені бронзові бюсти, що утворюють композицію під назвою «Дванадцять місцевих героїв».[6]

Керування[ред. | ред. код]

У 1975 році, коли Кентерберійський університет остаточно переїхав у новий кампус в Іламі, був утворений довірчий фонд Arts Centre of Christchurch Trust. Права власності на деякі будівлі університету були передані Центру мистецтв у 1978 році.[7][8]

Центр мистецтв Крайстчерча управляється опікунською радою. Станом на кінець листопада 2013 року його членами були:[9]

  • Джен Кроуфорд (англ. Jen Crawford), голова;
  • Дін Сіммондс (англ. Deane Simmonds), заступник голови;
  • Роб Голл (англ. Rob Hall), представник Фонду з охорони історичних місць Нової Зеландии;
  • Маргарет Остін (англ. Margaret Austin), представник ЮНЕСКО;
  • Джилліан Гілд (англ. Gillian Heald), представник Олімпійського комітету Нової Зеландии;
  • Ерін Джексон (англ. Erin Jackson), представник Міської ради Крайстчерча;
  • Паула Рігбі (англ. Paula Rigby), представник корінного населення Нової Зеландии;
  • Скотт Маккрі (англ. Scott McCrea);
  • Майкл Рондел (англ. Michael Rondel);
  • Мартін Гедлі (англ. Martin Hadley), секретар, казначей.

Пропозиція про будівництво консерваторії[ред. | ред. код]

У 2009 році виникла пропозиція про те, щоб віддати парковку на Герефорд-стріт під будівництво консерваторії для Кентерберійського університету. Ця пропозиція викликала серйозні суперечки. Прихильники цієї пропозиції говорили про те, що це пожвавить культурний район міста й підтримували відновлення Кентерберійського університету на його первісному місці. Опоненти, в свою чергу, вважали, що пропонована будівля порушить архітектурний стиль району і знизить цінність культурної спадщини. Висловлювалася також занепокоєння з приводу фінансування університетських потреб за рахунок міського бюджету.[10][11][12][13]

Була утворена громадська організація Save Our Arts Centre (SOAC; укр. «Збережемо наш мистецький центр»), в якості представника якої виступала Ен Геркус.[14][15] У підсумку пропозиція про будівництво консерваторії була відхилена.

Землетрус 2010 року[ред. | ред. код]

Вранці 4 вересня 2010 року сильний землетрус завдав значної шкоди регіону. Будинки Центру мистецтв також постраждали; димоходи, що обвалилися, пошкодили Великий зал, обсерваторію й годинну вежу. Директор Центру мистецтв, Кен Франклін (англ. Ken Franklin), зазначив, що заходи, вжиті раніше для посилення будівель, можливо, допомогли запобігти більшої шкоди[16].

Землетрус 2011 року[ред. | ред. код]

В результаті землетрусу 22 лютого 2011 року Центр мистецтв отримав серйозні пошкодження. Всі історичні будівлі й комплекс в цілому були закриті для відвідувачів на невизначений час. На території Центру мистецтв під час землетрусу не загинув жоден чоловік.

Станом на кінець листопада 2013 року більшість будівель планувалося відновити й відремонтувати, можливо, за винятком вежі обсерваторії, яка зруйнувалася повністю. Вартість реконструкції оцінювалася в суму близько 100 мільйонів новозеландських доларів[17][18]. Реставраційні роботи планувалося завершити до 2019 року при загальній вартості проекту близько 290 мільйонів новозеландських доларів.[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б archINFORM — 1994.
  2. John Wilson. (14 жовтня 2014). Canterbury places - Central Christchurch (англ.). Te Ara - the Encyclopedia of New Zealand. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  3. Christchurch Arts Centre (англ.). Christchurch.NZ.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  4. Mark Derby (21 жовтня 2014). Theatre companies and producers - The rise of professional companies (англ.). Te Ara - the Encyclopedia of New Zealand. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 7 листопада 2014.
  5. Christchurch Arts Centre (англ.). Christchurch.NZ.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  6. Canterbury Heroes (англ.). Christchurch City Libraries. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 7 листопада 2014.
  7. Kerryn Pollock. (16 листопада 2012). Tertiary education - Universities before 1990 (англ.). Te Ara - the Encyclopedia of New Zealand. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 7 листопада 2014.
  8. Heritage and history (англ.). The Arts Centre of Christchurch. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014.
  9. About us (англ.). The Arts Centre of Christchurch. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 24 листопада 2013.
  10. The UC National Conservatorium of Music (англ.). Университет Кентербери. Архів оригіналу за 05-05-2013. Процитовано 24 листопада 2013.
  11. National Conservatorium of Mucis, Plans (PDF) (англ.). Университет Кентербери. Архів оригіналу (PDF) за 5 травня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
  12. Council To Fund National Conservatorium Of Music (англ.). Digital Advance Limited. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 8 листопада 2014.
  13. Delay Music School consultation (англ.). 2009-08-12. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2014. {{cite news}}: Cite використовує застарілий параметр |subscription= (довідка)
  14. Christchurch music school opponents welcome ruling (англ.). Radio New Zealand News. 23 грудня 2009. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 8 листопада 2014.
  15. Matthews, Philip (20 лютого 2010). A return to the fray. Christchurch: The Press. с. C2-3. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  16. Van Beynen, Martin (05/09/2010). Quake devastates Christchurch's heritage. The Press (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 24 ноября 2013.
  17. Gates, Charlie (15 березня 2011). Rebuilding Christchurch Arts Centre may take years, cost $100m. The Press. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 24 ноября 2013. {{cite news}}: Текст «ref-en» проігноровано (довідка)
  18. Terrible blow, but it will be rebuilt. The Press (англ.). 15 березня 2011. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 24 ноября 2013.
  19. Dalley, Joelle (26 жовтня 2012). Arts Centre set to host summer market stalls. The Press (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 24 ноября 2013.

Література[ред. | ред. код]

  • Hasko Starrenburg, Mark Whyte, Susan Mary Wakefield, Local Heroes Trust. {{{Заголовок}}}. — H. Starrenburg, 2009. — 120 p. — ISBN 0473148781, 9780473148782.