Хвощ лучний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хвощ лучний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Підклас: Equisetidae
Порядок: Equisetales
Родина: Хвощеві (Equisetaceae)
Рід: Хвощ (Equisetum)
Підрід: E. subg. Equisetum
Вид:
Хвощ лучний (E. pratense)
Біноміальна назва
Equisetum pratense

Хвощ лучний[1][2] (Equisetum pratense) — багаторічна трав'яниста рослина родини хвощові (Equisetaceae). Етимологія: лат. pratense — «на луках»[3].

Має зелені, розгалужені, 16–50(-60) см вегетативні стебла; з порожнистим центром. Родючі та стерильні, товщиною 1–4 мм паростки мають різний зовнішній вигляд. Родючі пагони жовтувато-коричневі і нерозгалужені. Центральна порожнина займає більше половини поперечного перерізу стовбура. На вершині родючих пагонів з'являються в травні й червні 15–40 мм довжиною спорангієві шишки з тупим верхом. 2n = 216.

Поширення

[ред. | ред. код]

Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Україна; Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Фінляндія; Ісландія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Хорватія; Італія; Румунія; Словенія. Кавказ: Грузія. Азія: Китай; Японія; Росія — Чукотка, Сахалін. Північна Америка: Канада; США. Зазвичай зустрічається в лісах з високими деревами або дуже густим листям, які можуть забезпечити відтінок. Вони також мають тенденцію рости товщими навколо струмків, ставків і річок. Полюбляє вологі, вапняні, але лужні ґрунти.

В Україні зростає в лісах, на галявинах, узліссях, серед чагарників, на вогких луках, окрайцях боліт і в долинах річок — у Карпатах, Поліссі, Лісостепу[2]. Входить у перелік видів, які перебувають під загрозою зникнення на території Харківської області[4].

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Equisetum pratense // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 401. (рос.)(укр.)
  3. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 8 вересня 2016.
  4. Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.

Джерела

[ред. | ред. код]