Хало Володимир Олексійович
| Хало Володимир Олексійович | |
|---|---|
| Народження |
25 вересня 1922 Лубни, Полтавська губернія, Українська СРР |
| Смерть |
16 травня 1993 (70 років) Одеса, Україна |
| Поховання | Другий християнський цвинтар |
| Звання | майор |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
    |
Володимир Олексійович Хало (1922–1993) — учасник Другої світової війни, командир роти управління 179-ї окремої танкової бригади 3-ї танкової армії Південно-Західного фронту, Герой Радянського Союзу, старший лейтенант.
Народився в сім'ї робітника. Українець, батько — українець, мати — єврейка. Член ВКП (б) / КПРС з 1948 року. Закінчив 10 класів.
У Червоній Армії з липня 1941 року. У 1942 році закінчив Харківське танкове училище. У діючій армії з червня 1942 року.
Командир роти управління 179-ї окремої танкової бригади (3-тя танкова армія, Південно-Західний фронт) кандидат у члени ВКП (б) старший лейтенант Володимир Хало особливо відзначився під час Харківської наступальної операції.
15 лютого 1943 року довірена старшому лейтенанту Хало В. О. танкова рота успішно відбила контратаки противника біля села Котлярі Готвальдовского району Харківської області України.
У бою 2 березня 1943 року за село Таранівка екіпаж бойової машини офіцера-танкіста вивів з ладу самохідну артилерійську установку і знищив до взводу піхоти гітлерівців. Будучи поранений, в підбитому танку, шість годин вів бій, вийшовши з нього переможцем.
У 1945 році В. О. Хало звільнений в запас, жив в Одесі, працював інспектором митниці. У 1949 році він знову покликаний в армію. У 1956 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу. З 1956 року майор Хало В. О. — в запасі, а потім у відставці. Жив в Одесі.
Похований на Другому християнському цвинтарі Одеси.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 травня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками й проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенанту Хало Володимиру Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка "(№ 1061)[1].
Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 18 мая 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1943. — 25 мая (№ 19 (225)). — С. 1
|
| |||||||
