Фелібри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зустріч фелібрів у 1854 році: Фредерік Містраль, Жозеф Руманій, Теодор Обанель, Жан Брюне, Поль Жієра, Ансельм Матьє, Альфонс Тавау

Фелі́бри (окс. Félibrige) – літературний рух, створений 21 травня 1854 року з метою відродження провансальської літератури та окситанської мови.

Історія й сьогодення

[ред. | ред. код]

Установчі збори відбулися в замку Фон-Сеґюнь (Шатонеф-де-Гадань, департамент Воклюз). У зборах взяли участь Фредерік Містраль та шестеро його друзів, провансальських поетів. Метою літературного руху проголошувалося відродження окситанської (чи за словами Містраля, провансальської) мови, впорядкування орфографії та інших мовних норм. Рух Фелібрів активний і сьогодні. Фелібри виступають за регіональну різноманітність мов і культур, і, зокрема, за розвиток окситанської літератури й мови. Організація має свої осідки в 32 департаментах, у яких розмовляють окситанською мовою чи певним її діалектом. З 1945 року роботі Фелібрів сприяє Інститут окситанських студій (Institut d'études occitanes), заснований в місті Тулуза.

У місті Со департаменту О-де-Сен в «Парку Фелібрів», прикрашеному бюстами визначних провансальських письменників, проводяться щорічні святкування «les Fêtes Félibréennes de Sceaux», присвячені окситанській культурі.

Основні представники

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Eugène Lintilhac, Les Félibres, 1895, édition Alphonse Lemerre, in-12°, 136 p. Première partie - Félibres et Félibrige : L'énigme du Félibrige : les félibres de Paris, Cigaliers et félibres de Paris, le royaume poètique de Sainte-Estelle le capoulié Félix Gras, Un jour de printemps chez Mistral. Deuxième partie - Théodore Aubanel, La genése du Félibrige et Aubanel, le mouvement de Mistral, Jasmin, l'oeuvre d'Aubanel.
  • La Plume, revue littéraire artistique et sociale, Paris, dir. Léon Deschamps, n° 53 du 1 juillet 1891, p. 213–237 du recueil annuel. (Numéro consacré au Félibrige à l’occasion de la mort de Joseph Roumanille)
  • Émile Ripert, Le Félibrige, Armand Colin, 1924 ; réédition Éditions Jeanne Laffitte, 2001 ISBN 2-86276-363-2
  • René Jouveau, Histoire du Félibrige (4 volumes), Imprimerie Bené, Nîmes, 1970-1979 ; réédition 1984-1987
  • Valère Bernard, Bagatouni, rééd. Alandis Editions, 2000.

Посилання

[ред. | ред. код]