Умова Слейтера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Умова Слейтера — це достатня умова для сильної двоїстості в задачі опуклої оптимізації. Умову названо ім'ям Мортона Л. Слейтера[1]. Неформально, умова Слейтера стверджує, що допустима область повинна мати внутрішню точку (див. подробиці нижче).

Умова Слейтера є прикладом умов регулярності[2] . Зокрема, якщо умова Слейтера виконується для прямої задачі, то розрив двоїстості дорівнює 0 і якщо значення двоїстої задачі скінченне, воно досягається[3].

Формулювання

[ред. | ред. код]

Розглянемо задачу оптимізації: Мінімізувати

За обмежень
,

де  — опуклі функції. Це випадок задачі опуклого програмування.

Іншими словами, умова Слейтера для опуклого програмування стверджує, що сильна двоїстість виконується, якщо є точка , така, що лежить строго всередині області допустимих розв'язків (тобто всі обмеження виконуються, а нелінійні обмеження виконуються як строгі нерівності).

Математично умова Слейтера стверджує, що сильна двоїстість виконується, якщо існує точка (де relint позначає відносну внутрішність опуклої множини ), така, що

(опуклі нелінійні обмеження)
[4].

Узагальнені нерівності

[ред. | ред. код]

Нехай дано задачу: Мінімізувати

За обмежень
,

де функція опукла, а  — опукла для будь-якого . Тоді умова Слейтера каже, що у випадку, коли існує , таке, що

і

то має місце сильна двоїстість[4].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]