Укрнаука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Укрнаука (Упрнаука), Українське головне управління науковими установами при Народному комісаріаті освіти УСРР — орган адміністративного керівництва науково-дослідними та науково-допоміжними (крім архівів) установами УСРР. Створене 1924 року на базі Наукового комітету Головного управління професійної освіти Наркомосу УСРР. 1931 року реорганізована в сектор науки Наркомосу УСРР.

Завдання й очільники

[ред. | ред. код]

Укрнаука директивно визначала пріоритетні напрями наукових досліджень, керувала роботою науково-дослідних установ та громадських наукових товариств, вирішувала питання про присудження наукових ступенів і вчених звань, проводила перевірки (у тому числі ідеологічні) наукових працівників та науково-дослідних закладів.

Укрнауку очолювали:

Усі структурні підрозділи Укрнауки та її уповноважені на місцях підлягали заступнику наркома освіти УСРР Яну Ряппо.

Уповноваженим Укрнауки у Києві був Леонід Левитський [1].

Науково-дослідні кафедри

[ред. | ред. код]

На противагу ВУАН, яка вважалася радянською владою консервативною та націоналістичною, Наркомпрос УСРР у 1921 році розпочав створення мережі науково-дослідних кафедр при інститутах народної освіти (колишніх університетах). Спочатку кафедри створювалися лише в Харкові. На кінець 1921 року були відкрито 38 кафедр, серед них за тематикою[2]:

  • Сільськогосподарські (4)
  • Індустріально-технічні (12)
  • Ветеринарні (2)
  • Фізико-математичні (8)
  • Хімічні (2)
  • Біологічні (2)
  • Соціальні (8)

Станом на початок 1922 року було створено 109 кафедр, 23 з яких у Києві; до кінця року їх було вже 191. До складу кафедр входили 320 дійсних членів, 203 наукових працівники, 609 аспірантів[3].

У 1924 році всі ці кафедри, а також інші наукові установи перейшли до підпорядкування Укрнауки. Не всі створені кафедри проіснували довго: під кінець 1925 року їх лишилося тільки 94. Крім того, до Укрнауки належало 8 науково-дослідних інститутів, а також 6 астрономічних і метеорологічних лабораторій[2].

До кінця 1926 року працювали 11 медичних науково-дослідних кафедр (6 в Харкові, 2 в Києві, 3 в Одесі), майже для всіх них припинилося фінансування з переведенням медінститутів з підпорядкування від Наркомпросу до Наркомздраву[4].

У 1931-1934 роках науково-дослідні кафедри та інститути Укрнауки були передані до складу ВУАН[3].

Деякі кафедри

[ред. | ред. код]

У Харкові також працювали кафедри фізіології (зокрема Я. Постоєв), мікробіології і епідеміології (зокрема Орлов, М. Мельник), зоології (зокрема В. Паулі)[15].

Інститути

[ред. | ред. код]
  • Український науково-дослідний інститут педагогіки (до 1925 року — харківська кафедра педології, до 1926 — кафедра педагогіки); голова О. І. Попов, 1923—1934[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Усенко І. Б. Левитський Леонід Макарович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  2. а б в г д О. Новицька. Організація та діяльність науково-дослідних кафедр педагогіки в Україні у 1920-ті роки // Історико-педагогічний альманах. — 2013. — Вип. 1. — С. 71-82.
  3. а б Ткаченко В. В. Діяльність науково-дослідних кафедер, науково-дослідних інститутів партійно-ідеологічних наукових закладів у суспільно-політичному контексті розвитку УРСР (20-30-ті рр. ХХ ст.) // Гілея. Історичні науки. Філософські науки. Політичні науки: науковий вісник: збірник наукових праць. — Київ : ВІР УАН, 2010. — Вип. 34. — С. 99-115.
  4. З. П. Петрова, В. А. Огнев. Значение научно-исследовательских кафедр социальной гигиены в становлении и развитии социально-гигиенической науки в Украине // Україна. Здоров’я нації. – 2018. – № 4 (52). – С. 122-125(рос.)
  5. Історія кафедри. Кафедра теплоенергетичних установок теплових і атомних електростанцій. НТУУ КПІ імені Ігоря Сикорського. Архів оригіналу за 18 лютий 2018. Процитовано 17 лютий 2018.
  6. О. В. Ляпіна Математики науково-дослідна кафедра. Енциклопедія Київського університету Архів
  7. О. В. Ляпіна Ботаніки науково-дослідна кафедра [Архівовано 2019-12-03 у Wayback Machine.]. Енциклопедія Київського університету
  8. О. В. Ляпіна Зоології науково-дослідна кафедра [Архівовано 2020-02-27 у Wayback Machine.]. Енциклопедія Київського університету
  9. О. В. Ляпіна Мовознавства науково-дослідна кафедра [Архівовано 2019-12-03 у Wayback Machine.]. Енциклопедія Київського університету
  10. О. В. Ляпіна Науково-дослідні кафедри при КІНО [Архівовано 2019-12-03 у Wayback Machine.]. Енциклопедія Київського університету
  11. О. В. Ляпіна Педології науково-дослідна кафедра [Архівовано 2019-12-04 у Wayback Machine.]. Енциклопедія Київського університету
  12. Яблонська Д. Р. Науково-дослідна кафедра Поділля: заснування, структура та наукова діяльність (1922-1933 рр.) // Освіта, наука і культура на Поділлі. - 2017. - Т. 24. - С. 88-97
  13. О. М. Бог­да­ши­на, О. В. Юрко­ва. Науково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Д. Багалія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 225—226. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  14. Рой С. В. Діяльність Ніжинської науково-дослідної кафедри історії культури та мови у вітчизняній історіографії // Література та культура Полісся. Сер. : Історичні науки. - 2016. - Вип. 81. - С. 45-52
  15. НАУКОВОЇ ТА ІНЖЕНЕРНО-ТЕ%25-2-131.pdf Організація наукової та інженерно-технічної діяльності в Лі­вобережній Україні та Причорномор'ї: перша половина XX століття (деякі моделі і форми)[недоступне посилання]: монографія / В. С. Савчук, Н. М. Кушлакова, В. В. Кушлакова, Т. О. Кисільова,1. Ю. Ісаєва, О. Л. Якимюк; під заг. ред. проф., д-ра іст. наук В. С. Савчука - Д.: ТОВ «ША-ПРЕС», 2015. - 128 с.ISBN 978-966-331-552-2, с. 48-49

Джерела та література

[ред. | ред. код]