Тіара Сайтаферна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тіара Сайтаферна
Дата створення / заснування 1895
Зображення
Місце розташування Louvre storage (depot)d
Власник French Stated
Творець Рухомовський Ізраїль Хацкелевич
З матеріалу золото
У збірках Department of Greek, Etruscan, and Roman Antiquities of the Louvred
Інвентарний номер Bj 2357
Історія експозиції Apollinaire critique d'artd
Метод виготовлення зварювання
Висота 17 см
Діаметр 18 см
CMNS: Тіара Сайтаферна у Вікісховищі

Тіара Сайтаферна — золота тіара із зображенням сцени з давньогрецької міфології, яка виявилася підробкою. На тіарі давньогрецькою мовою виконано напис: «Царю великому і непереможному Сайтаферну. Рада і народ Ольвії». Виготовлена одеським ювеліром Ізраїлем Рухомовським 1895 року на замовлення торговців антикваріатом Гохманів, які видавали тіару за роботу майстрів причорноморського античного грецького міста Ольвії, подаровану скіфському царю Сайтаферну (мешкав у III ст. до н. е.).

Історія

[ред. | ред. код]
Віслюк з картонною тіарою на Карнавалі у Ніцці

За легендою, тіару Сайтаферна знайшли під час розкопок давньої Ольвії.

Її продали в Лувр 1 квітня 1896 року за величезну на той час суму в понад 200 тисяч франків (50 тисяч рублів)[1] (за іншими джерелами — 400 тис. франків).[2] Сам Рухомовський отримав лише 1 800 рублів. Якість роботи було настільки високою, що директор Лувру Кемпфен, керівник відділу античного мистецтва де Вільфос і низка найвидатніших учених Франції: Рейнак, Мішон, Бенуа, Моліна беззастережно визнали тіару справжньою. Тіару купили, на що знадобився спеціальний дозвіл парламенту Франції, і виставили ​​в залі античного мистецтва.

Однак незабаром деякі експерти засумнівалися в достовірності тіари. Про можливість підробки заявили археологи Адольф Фуртвенґлер, О. М. Веселовський і фон Штерн. Лувр кілька років доводив автентичність тіари. 1903 року Елліна Майєнс, затриманий за підробку картин, заявив, що тіара є його роботою. Під час слідства, однак, з'ясувалося, що справжній автор роботи — Рухомовський. Він приїхав до Парижа і привіз малюнки і форми тіари, для доказу власної роботи. Крім того, він погоджувався в пам'яті повторити будь-який фрагмент тіари. До відповідальності він не був притягнутий, оскільки не продавав цю тіару в Лувр і, більше того, його нагородили золотою медаллю «Салону декоративних мистецтв».

У серпні 1911 з Лувру викрали Мону Лізу. 1912 року на Карнавалі у Ніцці[fr] один із візків під назвою «Символ хранителів Лувру» присвятили цій події. На ньому був зображений віслюк з картонною тіарою і порожньою рамою.

Тіара Сайтаферна увійшла в історію мистецтва як одна з найвідоміших підробок, і, з 1970-х років, сама стала об'єктом фальсифікацій.

Тіара, як і раніше, зберігається в Луврі у відділі декоративних мистецтв. 1997 року Музей Ізраїлю в Єрусалимі експонував тіару в рамках виставки, присвяченої Рухомовському. 1998 року тіара виставлялася також в Музеї мистецтв в Атланті.

22 квітня 2014 року в Одесі, на будинку, де Рухомовський створив тіару, (вул. Осипова, 6), встановили ​​меморіальну дошку (ініціатор — краєзнавець А. Гун, скульптор — О. Князик).

Тіара Сайтаферна виконана у формі куполоподібного парадного шолома, що складається з декількох орнаментальних і фігурних поясів із зображенням сюжету грецької легенди про місто Троя, описане в «Іліаді» Гомера.

Основу верхньої частини виробу становить грецький ажурний орнамент, вершину якого вінчає змія з піднятою головою, скручена в спіраль. Середній фриз тіари по колу прикрашений зображенням мурів з вісьмома вежами давньогрецького античного міста Ольвія.

Давньогрецький текст на площині стіни несе інформацію про те, кому і від кого подарована тіара. За легендою, вона була піднесена давніми греками міста Ольвія в III столітті до н. е. скіфському тирану Сайтаферну, який взяв місто у облогу і вимагав від жителів величезного викупу за обіцянку про ненапад. На нижньому орнаментальному поясі зображені сцени з повсякденного життя скіфів — кочівників і скотарів, що населяли північні райони Причорномор'я. Глядач знайомиться з принесенням у жертву коней, задушених мотузками навколо шиї, полюванням в лісі на різних тварин (левів, оленів, зайців і фантастичних грифонів), навчанням дітей стрільбі з лука, полюванням з собаками, веденням сільського господарства, а також різноманітністю флори і фауни тих місць. Зображення двадцяти семи фігур скіфів наочно дає відомості про історію одягу тих років.[3]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Після викриття підробки Тіари Сайтаферна її автор Ізраїль Рухомовський став відомим і зробив кар'єру ювеліра у Парижі.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Скиф из Одессы. family.booknik.ru (рос.) . Фонд Ави Хай. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 04.12.2014.
  2. Открытие полицией в Париже фабрик "древностей". starosti.ru (рос.) . Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 04.12.2014.
  3. Три произведения Израиля Рухомовского в Музее Фаберже. faberge-museum.de (рос.) . Музей Фаберже. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 04.12.2014.
  4. Анастасія Буцко, Аніта Грабська (28.11.2014). Королі підробок та їхні розвінчані шедеври. dw.de. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 27 березня 2015. Процитовано 04.12.2014.