Ткаченко Олександр Миколайович (науковець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ткаченко Олександр Миколайович.
Олександр Миколайович Ткаченко
Народився 21 січня 1939(1939-01-21)
с. Мала Катеринівка, Запорізький район, Запорізька область
Помер 21 травня 1985(1985-05-21) (46 років)
Країна  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Діяльність психолог
Alma mater Київський державний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет
Галузь філософія, психологія
Заклад Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Посада викладач, доцент кафедри загальної та інженерної психології
Вчене звання доцент
Науковий ступінь доктор психологічних наук
Науковий керівник М. Г. Ярошевський
Нагороди Медаль «20 років перемоги у ВВВ»

Олександр Миколайович Ткаченко (21 січня 1939, с. Мала Катеринівка, Запорізький район, Запорізька область — 21 травня 1985) — методолог і теоретик психології, доктор психологічних наук, професор кафедри загальної та інженерної психології Київського державного (нині — Національного) університету імені Тараса Шевченка[1].

Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ткаченко Олександр Миколайович народився в с. Мала Катеринівка, Запорізького району, Запорізької області у січні 1939 року.

У 1955-1956 роках навчався у Київській республіканській школі кіномеханіків, по закінченню якого, у 1956-1958 роках працював кіномеханіком у СШ № 1 м. Запоріжжя.

1958 року вступив на філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1963 році. Одразу був зарахований до аспірантури. Служив у армії.

У 1968–1970 роках працював асистентом кафедри психології Київського університету, був підвищений до старшого викладача. У 1972—1985 роках займав позицію доцента кафедри загальної та інженерної психології.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні напрямки наукових досліджень: загальна психологія, психологія мислення, психологічні теорії свідомості, структура свідомості[2].

Дисертації[ред. | ред. код]

  Тема роботи Місце захисту Рік захисту
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук 		«Види мислення та їх генезис» КНУ ім. Шевченка 1968 рік
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук 		«Розвиток категоріального апарату психологічної науки (принципи та методологічні передумови побудови сучасної системи психологічних знань)» МДУ ім. Ломоносова 1985 рік

Досягнення[ред. | ред. код]

Розробив систематизацію принципів та категорій психологічної науки: у його методологічній системі принципи детермінізму, відображення, єдності психіки та діяльності, розвитку психіки, системно-структурний принцип діалектично об'єднані через принципи діалектично поєднані через наскрізне уявлення про цілісну організацію психічної регуляції діяльності суб'єкта на трьох рівнях — організму, індивіда й особистості[3].

Вперше у вітчизняній психології розглянуто проблему особистості через систему методологічних принципів, категоріальний лад і методи психологічної науки.

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

  • «Види мислення та їх генезис» (1968);
  • «Философская методология и метод построения системы психологических категорий» (1971)[4];
  • «О категориальных предпосылках консолидации научной школы» (1973)[5];
  • «Генетичний і функціональний зв'язок засобів комунікації та мислення» (1977);
  • «Взаємозв'язок пояснювальних принципів психологічної науки» (1977);
  • «Про категоріальний профіль наукової школи» (1977);
  • «Принципи і категорії психології» (1979);
  • «Проблема висхідної одиниці аналізу психічного в історії радянської психології (1920–1940 рр.)» (1980)[6];
  • «Сучасна криза у психології» (1981);
  • «Л. С. Виготський і О. О. Потебня» (1981);
  • «Методологія розробки одиниці аналізу психіки в історії радянської психології» (1983);
  • «Розвиток категоріального ладу психологічної науки» (1983).

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ткаченко Олександр Миколайович Українська психологічна термінологія: словник-довідник // За ред. М.-Л. А. Чепи.. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. — С. 270. — ISBN 978-617-571-040-0.
  2. ↑ а б Ткаченко Олександр Миколайович // Енциклопедія Київського університету [Електронний ресурс]. — Збережена кеш-копія сторінки [Архівовано 2014-06-05 у Wayback Machine.] від 14.04.2014 [19:07:02].
  3. ↑ Олександр Ткаченко як методолог і теоретик психологічної науки (До 70-річчя від дня народження) // Психологія і суспільство. — 2009. — № 1 (35). — С. 44.
  4. ↑ Повне бібліографічне посилання: Ткаченко А. Н. Философская методология и метод построения системы психологических категорий. // Проблема метода в философии и естествознании: Материалы республ. конференции. — Киев, 1971. — С. 113–118.
  5. ↑ Повне бібліографічне посилання: Ткаченко А. Н. О категориальных предпосылках консолидации научной школы. // Социально-психологические проблемы науки. — М., 1973. — С. 115—119.
  6. ↑ Повне бібліографічне посилання: Ткаченко А. Н. Проблема исходной единицы анализа психики в истории советской психологии (1920–1940 гг.) // Вопросы психологии. — 1980. — № 2. — С. 153—158.


Володимир Вернадський Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ткаченко_Олександр_Миколайович_(науковець)&oldid=40750584