Тепловий неруйнівний контроль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
На вставці інфрачервона термографія покрівлі в несправжньому кольорі в сонячний день; білі поверхні (пофарбовані в синій колір на термографі) покриті еластомером для зменшення сонячного навантаження та мають температуру поверхні приблизно 60 °F (16 °C); сірі поверхні (пофарбовані в червоний/білий колір на термограмі) є стандартним асфальтовим (бітумним) покриттям і мають температуру поверхні приблизно 160 °F (71 °C).

Теплови́й неруйнівни́й контро́ль — неруйнівний контроль, що ґрунтується на реєстрації теплових або температурних полів об'єкта контролю[1].

Він застосовний до об'єктів з будь-яких матеріалів. За характером взаємодії температурного поля з об'єктом контролю розрізняють методи: пасивний або власного випромінювання (на об'єкт не впливають зовнішнім джерелом енергії) і активний (об'єкт нагрівають або охолоджують від зовнішнього джерела). Вимірюваним інформаційним параметром служить температура або тепловий потік.

За способом отримання первинної інформації тепловий неруйнівний контроль може проводитись з використанням: пірометрії, рідких кристалів, термофарб, термопаперу, термолюмінофорів, термозалежних параметрів, оптичних методів, інтерференційних явищ, калориметрії.

Методи ТНК

[ред. | ред. код]
  • Вібротепловізійний метод;
  • Метод теплової томографії;
  • Тепловізійний метод контролю вологості;
  • Вихрострумотепловий метод;
  • Радіо-тепловий метод;
  • Фазова термографія;
  • Теплоголографічний ТНК композитів;
  • Фототермоакустичні методи ТНК.

Прилади для проведення ТНК

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ДСТУ 2865-94 Контроль неруйнівний. Терміни та визначення.