Сутта-вібханга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Палійський канон

    Віная-пітака    
   
                                       
Сутта-вібханга Кхандхака Парівара
               
   
    Сутта-пітака    
   
                                                      
Дігха-нікая Мадджхіма
Нікая
Сам'ютта
Нікая
                     
   
   
                                                                     
Ангуттара
Нікая
Кхуддака
Нікая
                           
   
    Абхідхамма-пітака    
   
                                                           
Дха. Віб. Дха.
Пуг.
Кат. Ямака Паттхана
                       
   
         

Сутта-вібханга — перша книга палійскої версії Віная-пітаки. Вона являє собою коментар на Патімоккху, збори правил і норм для чернечої спільноти. На відміну від інших буддійських шкіл в палійскій версії Патімоккха не є самостійним розділом, оскільки включена до складу Сутта-вібханги. Остання ділиться на дві частини, що зачіпають ченців (Бхіккху-вібханга, 227 правил) і черниць (Бхіккхуни-вібханга, 311 правил) відповідно.

Розподіл

[ред. | ред. код]

Правила Сутта-вібханги діляться на вісім частин[1]:

  • Параджика (4 правил для монахів, 8 — для черниць), проступки, що викликають вигнання.
  • Сангхадісеса (13 правил для монахів, 17 — для черниць), проступки, що викликають тимчасове виключення зі спільноти.
  • Аніята (2 правила для монахів, відсутня для черниць), невизначені проступки.
  • Нісаггія (30 правил для монахів, 30 — для черниць), про відмову від предмету, який було отримано незаконним шляхом.
  • Пачіттія (92 правила для монахів, 166 — для черниць), проступки, що потребують спасіння.
  • Патідесанія (4 правила для монахів, 8 — для черниць), проступки для покаяння.
  • Секхія (75 правила для монахів, 75 — для черниць), рекомендовані предмети.
  • Адхікаранасаматха (7 правил для монахів, 7 — для черниць), способи залагодження суперечок.

Правила

[ред. | ред. код]

Більшість правил побудовані за єдиним шаблоном і складаються з чотирьох частин:

  1. Історія, яка розповідає про те, де і з якого приводу Будда озвучив відповідне правило[2].
  2. Безпосередньо правило Прітімоккхи.
  3. Коментар (пада-бхаджанія), по суті розбір слів; як правило розбирає правило за словами, даючи пояснення у вигляді списку синонімів
  4. Додаткові історії, що розповідають про відхилення від правил або обґрунтовують останні.

Останній пункт іноді відсутній; може мінятися місцем з третім[3].

Розділ Адхікаранасаматха відрізняється від інших тим, що не має першого і третього пунктів, що дає підставу вважати його більш пізнім додаванням[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Lamotte E. History of Indian Buddhism. — Louvain-la-Neuve, 1988. — С. 166.
  2. Winternitz M. History of Indian Literature. Vol. II. Part I. Buddhist Literature. — Delhi, 1987. — С. 31.
  3. K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1983. — С. 20.
  4. K. R. Norman. Pali Literature. — Wiesbaden: Otto Harrassowitz, 1983. — С. 19.