Суріпиця весняна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Суріпиця весняна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Суріпиця (Barbarea)
Вид:
Суріпиця весняна (B. verna)
Біноміальна назва
Barbarea verna
(Mill.) Asch., 1860
Синоніми
  • Barbarea australis Jord.
  • Barbarea brevistyla Jord.
  • Barbarea erysimoides Schur
  • Barbarea longisiliqua Jord.
  • Barbarea patula Fr.
  • Barbarea praecox (Sm.) R.Br.
  • Campe praecox (Sm.) Dulac
  • Campe verna (Mill.) A.Heller
  • Crucifera praecox E.H.L.Krause
  • Erysimum praecox Sm.
  • Erysimum tenuifolium Stokes
  • Erysimum vernum Mill.

Суріпиця весняна, Американський кресс-салат (Barbarea verna) — вид рослин родини капустяні.

Будова

[ред. | ред. код]

Дворічна рослина, що виростає до 30 см. Квіти здатні до самозапліднення. Одна рослина суріпиці дає до 10 000 насінин.

Життєвий цикл

[ред. | ред. код]

Квітне до пізньої осені. Сходить восени, утворюючи сидячу розетку з яскраво-зелених грубих листків, що зимує під снігом і після розтавання одразу починає буйно рости.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Широковідомий бур'ян, що росте в садах і городах. Здатний швидко заглушити культурні рослини й вкрити жовтим цвітом поле.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Молоді розеткові листки збирають пізньої осені та ранньої весни і вживають як кресс-салат. Можна збирати листки й узимку, з-під снігу. Замерзле листя кладуть для відтаювання в холодну воду. З нього можна готувати пюре для гарнірів. З прокип'яченого та розтертого листя роблять пюре для юшок і приправ.

Свіже листя придатне для чистих салатів і як смакова приправа до різних овочевих страв.

У Монголії, Афганістані, Пакистані, Ірані, Західному Китаї суріпицю здавна культивують. Зачасту її висівають у суміші з льоном або гірчицею. Насіння містить 29-34 % жирної олії і має високі смакові якості. Використовують для консервування, випікання хліба, для приготування здобного тіста. Ще в XIX ст. суріпиця як олійна рослина культивувалася і в Україні, але тепер її як і рижій, витіснив високоврожайний соняшник.[1]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.28

Джерела

[ред. | ред. код]