Степногірськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Степногірськ
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Василівський район
Громада Степногірська селищна громада
Код КАТОТТГ: UA23040210010095541
Основні дані
Засновано 1921 (103 роки)
Статус із 26 січня 2024 року
Площа 3,851 км²
Населення 4438 (2018) [1]
Густота 1152 осіб/км²;
Поштовий індекс 71611
Телефонний код +380 6175
Географічні координати 47°35′13″ пн. ш. 35°21′39″ сх. д. / 47.58694° пн. ш. 35.36083° сх. д. / 47.58694; 35.36083Координати: 47°35′13″ пн. ш. 35°21′39″ сх. д. / 47.58694° пн. ш. 35.36083° сх. д. / 47.58694; 35.36083
Висота над рівнем моря 39 м
Водойма р. Сухий Янчекрак
День селища 1 травня
Відстань
Найближча залізнична станція: Плавні-Пасажирські
До станції: 3 км
До райцентру:
 - автошляхами: 23,7 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 39 км
Селищна влада
Адреса 71611, Запорізька обл., Василівський р-н, с-ще Степногірськ, вул. Шкільна, 24
Голова селищної ради Кондратюк Ірина Анатоліївна
Карта
Степногірськ. Карта розташування: Україна
Степногірськ
Степногірськ
Степногірськ. Карта розташування: Запорізька область
Степногірськ
Степногірськ
Мапа

Степногірськ у Вікісховищі

Степногірськ (до 1987 року — Сухоіванівка) — селище в Україні, адміністративний центр Степногірської селищної громади Василівського району Запорізької області. Селищній громаді підпорядковані населені пункти: Жереб'янки, Лобкове, Лук'янівське, Малі Щербаки, Павлівка, Приморське, П'ятихатки та Степове. Населення — 4438 осіб (2018).

Географія[ред. | ред. код]

Селище Степногірськ розташоване за 39 км від обласного центру, 23,7 км від районного центру та 2,5 км від лівого берега Каховського водосховища (Дніпро). Найближче сусіднє село Плавні (за 2 км). Поруч пролягає автошлях міжнародного значення М18E105. Найближча залізнична станція Плавні-Пасажирська (за 3 км). Загальна площа селища — 408,2 га.

Історія[ред. | ред. код]

Село Сухоіванівка засноване у 1921 році вихідцями з села Янчекрак (нині — Кам'янське). У 1987 році отримало сучасну назву — Степногірськ.

За часів СРСР в селищі існувала центральна садиба радгоспу — технікуму «Перемога», якому належало 7,5 тис. га земельних угідь, з них орної землі — 5,3 тис. га, садів — 141 га, городів — 180 га. Господарство вирощувало зернові культури; було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. В селі існувала лісопильня. У 1969 році було зібрано по 23 цнт пшениці з га тваринники виробили по 624 цнт молока та 85,9 цнт м'яса на 100 га земельних угідь. За післявоєнні роки в селі зведено 265 індивідуальних житлових будинків.

Найкращі часи в історії селища розпочалися у 1980-х роках, на останньому подиху радянської системи. Передбачалось, що воно стане шахтарським містом, адже поблизу знайшли поклади марганцевої руди, для видобування якої створили Таврійський гірничозбагачувальний комбінат. Працювати сюди їхали здебільшого молоді сім'ї, яких приваблювали не лише достатні заробітки, а й можливість швидко отримати квартиру. У мікрорайонах будували гуртожитки, дитячі садки, школи, їдальні, будинки культури.

Ніщо не передбачало катастрофи, але несподівано виробництво визнали нерентабельним. У березні 1995 року Міністерство промислової політики України гірничо-збагачувальний комбінат було законсервувало. Відтак майже 2 тисячі працівників комбінату залишилися без роботи. Одразу почався занепад міста. Це дуже сильно позначилося на кількості населення міста, частина мешканців переїхала до Запоріжжя (25–30 км) та інших міст, просто лишаючи квартири[2]. Так у Степногірську з колишніх 8 тисяч жителів залишилась половина.

Згодом до безробіття долучилися комунальні проблеми, які були сховані під землею. Спочатку розрізали й вивезли, ймовірно, на брухт, труби газопроводу, який мав з'єднати селище із магістральною системою, що за 20 км звідси. З ним зникли надії на газифікацію. Не безмірними виявилися підземні газові ємності, які постачали газ на кухні багатоповерхівок. Людям довелося переходити на електроплити.

Через високу концентрацію у воді марганцю почав руйнуватися водогін, який доставляє її з артезіанських свердловин за 12 км від селища. Нині воду подають 2-3 рази на добу, її практично не очищують, бо вийшли з ладу очисні споруди. Потужна котельня, через велику відстань від мікрорайонів, обігрівала не будинки, а повітря. Люди, не отримуючи тепла, перестали за нього платити і перейшли на індивідуальне обігрівання житла електрокамінами. Цього не витримали електромережі. Щоб зменшити навантаження на стареньке обладнання, селищна рада під'єднала до мереж ліфтові кабелі, адже ліфти нерухомо стоять уже десять років. Так клубок побутових проблем впав на голови степногірців[3].

У Незалежній Україні[ред. | ред. код]

Всупереч чуткам, нині селище не виглядає таким, як у 1990-ті роки, сюди ніби повернулося життя. Кількість безробітних знизилась, подорожчало житло. Чимало городян працюють у Запоріжжі — на «Запоріжсталі», залізобетонному комбінаті, АвтоЗАЗі. Налагодилось транспортне сполучення, нині є можливість під'їхати до приміських поїздів до станції Плавні-Вантажні, а автобусом до Запоріжжя, із заїздом на 3-й мікрорайон, який курсує через кожні 40 хвилин. Дитячий садок нарешті може витратити гроші не на ремонт, а на новий килим. І найголовніше — зросла народжуваність. Нині у Степногірську проживає понад 60 малят віком до одного року, а у дитячих садочках утворилася черга[3].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», Степногірська селищна рада об'єднана з Степногірською селищною громадою[4].

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, то ж селище міського типу Степногірськ набуло статусу селища[5].

Російське вторгнення в Україну (з 2022)[ред. | ред. код]

Церква святої Варвари після обстрілу 14 жовтня 2022

Із початком широкомасштабного російського вторгнення в Україну місто Степногірськ систематично перебуває під обстрілами російських окупантів.

13 липня 2022 року окупанти завдали удару касетними снарядами по багатоповерховим будинках та цивільній інфраструктурі Степногірська. Зокрема, руйнування зазнала місцева амбулаторія сімейної медицини, трансформаторна підстанція, через що без електрики залишилося близько 200 споживачів[6].

2 серпня 2022 року російські окупанти прицільно обстріляли дитячий дошкільний навчальний заклад селища Степногірськ, який вже вдруге ставав мішенню окупантів. Вперше на початку червня снаряд влучив у подвір'я дошкільного закладу[7].

В ніч на 6 серпня 2022 року окупанти здійснили обстріл промзони Степногірська, в результаті якого зазнала пошкоджень електропідстанція, що призвело до відключення електропостачання у всіх населених пунктах Степногірської селищної громади.

23 лютого 2023 року окупаційні війська рф здійснили обстріл по інфраструктурі Степногірська. Внаслідок ворожої артилерійської атаки постраждала школа та багатоповерховий будинок[8].

15 травня 2024 року, ввечері, російські окупанти здійснили обстріл з авіації по селищу Степногірськ, внаслідок чого зруйнований гуманітарний штаб селища[9].

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення[ред. | ред. код]

1989 2001 2016
6083 4732 4476

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]

українська мова російська вірменська
52,49% 46,97% 0,25%

Економіка[ред. | ред. код]

  • Таврійський гірничозбагачувальний комбінат (підприєство з видобутку марганцевої руди нині законсервано).
  • Степногорський гірничозбагачувальний комбінат (законсервований).
  • ТОВ «Зоря».
  • ТОВ «Омела».
  • СПК «Перемога».
  • ТОВ «Дніпроспецбуд».
  • ПАТ «Приватбанк».
  • Ощадбанк
  • Ринок з торговими кіосками продовольчих і промислових груп товарів, а також речові ряди.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа[10]. У школі проводяться освітньо-пізнавальні дитячі гуртки, музичні гурти, танцювальні, спортивні, бібліотека, фітнес-групи.
  • Лікарня з поліклінікою та стаціонаром.
  • Аптеки.
  • Два дошкільних навчальних заклади.
  • Степногірський будинок культури «Мир».
  • Приватний стоматологічний кабінет.

Транспорт[ред. | ред. код]

З початку російського вторгнення в Україну у 2022 році до міста є лише можливість дістатися автобусними маршрутами у напрямку Запоріжжя (АС-3) (кожні 40 хвилин). У напрямку міста Василівка, а також рух приміських електропоїздів від/до станції Плавні-Вантажні (за 2,5 км), від якої були узгоджені атобусні рейси до Степногірська, тимчасово припинено до звільнення тимчасово окупованих територій від російських загарбників.

Релігія[ред. | ред. код]

  • Храм на честь святої великомучениці Варвари[11][12]
  • Дім молитви євангельських християн-баптистів[13].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Степногірськ.[недоступне посилання з липня 2019]
  3. а б Ломоносова, Ніна (15 квітня 2008). Степногірці скучили за святами. Укррудпром. Запорізька правда. Процитовано 23 червня 2016.
  4. Склад Степногірської селищної громади. decentralization.gov.ua. Процитовано 11 вересня 2021.
  5. Закон України № 3285-IX від 28 липня 2023 року «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Верховна Рада України.
  6. Окупанти обстріляли касетними снарядами амбулаторію та багатоповерхівки у Степногірську (фото). Перший Запорізький. Процитовано 14 липня 2022.
  7. У Запорізькій області російські окупанти вдруге обстріляли дитячий садок (фото). Перший Запорізький. 3 серпня 2022.
  8. Російські війська обстріляли Степногірськ, поціливши у школу та багатоповерхівку. ЗаБор. 24 лютого 2023.
  9. Рашисти вдарили по гуманітарному штабу в Запорізькій області. ЗаБор. 16 травня 2024.
  10. Степногірська загальноосвітня середня школа. Інформаційна система управління освітою Запорізької області.
  11. 17 грудня — Преосвященніший єпископ Єфрем звершив освячення храму на честь святої великомучениці Варвари. Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 25 вересня 2015.
  12. Храм в честь святой великомученицы Варвары в поселке Степногорск. Шукач. 5 травня 2020.
  13. W Церкви Запорізької єпархії (PDF).

Посилання[ред. | ред. код]