Синиця вусата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синиця вусата
Дорослий самець
Дорослий самець

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Panuridae
Рід: Вусата синиця (Panurus)
K.L. Koch, 1816
Вид: Синиця вусата
Panurus biarmicus
(Linnaeus, 1758)
Ареал вусатої синиці      Осіле проживання      Зимування
Ареал вусатої синиці      Осіле проживання      Зимування
Посилання
Вікісховище: Panurus biarmicus
ITIS: 561803
МСОП: 22716776
NCBI: 181101

Сини́ця вуса́та[1] або сутора вусата[1] (Panurus biarmicus) — єдиний вид роду вусата синиця (Panurus) у монотиповій родині Panuridae.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

Це невеликий, трохи менший за горобця птах. Хвіст довший за тіло. Верх тіла іржасто-рудий, низ білий, боки рудувато-рожеві. У самців голова попелясто-сіра, із широкими чорними «вусами», підхвістя чорне. У самок голова руда, «вусів» немає, підхвістя руде. Крила бурі, з білою смугою[2].

Поширення та місця існування

[ред. | ред. код]

Поширена в Євразії, в середній смузі. Найбільші популяції знаходяться на узбережжях Північного та Балтійського морів. В Україні поширена на гніздуванні в долині Дніпра і в плавнях річок степової зони. У період мандрівок зустрічається й в інших місцях, крім Карпат, Закарпаття та Криму. Тримається заростей очерету, рідше прибережних заростей верби[3].

Живлення

[ред. | ред. код]

Влітку основним видом харчування є комахи: найчастіше ловить одноденок, або збирає попелиць. Може поїдати дрібних безхребетних. Під час пошуку їжі синиця переміщується стеблами очеретів догори, іноді наважується стрибати по пересохлому мулові. З настанням холодів переходить на харчування насінням очерету[4].

Розмноження

[ред. | ред. код]

Гнізда починають будувати в квітні. Глибоке чашкоподібне гніздо влаштовує в кущах болотяних рослин, на купинах або стеблах очерету над водою, мостячи його з болотяних рослин і листя. За літо буває дві кладки. Кладка з 4—6 білих з темними рисочками яєць, у березні. Через два тижні вилуплюються пташенята, які через два тижні можуть літати[5].

Охорона

[ред. | ред. код]

Популяції птахів зазнають значної шкоди через спалювання очеретів, знищення водно-болотних угід, велика кількість птахів гине під час суворих зим. Вид занесений до Бернської конвенції з охорони флори, фауни та природних середовищ існування[6].

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • 8771 Б'ярмікус — астероїд, названий на честь цього виду птахів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Птахи України. Синиця вусата. http://aves.land.kiev.ua/. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  3. Синиця вусата (Panurus biarmicus, усатая синица). https://bird-ukraine.pp.ua/. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  4. Вусата синиця. http://www.zoolog.com.ua/. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  5. Синиця вусата (Panurus Biarmicus). http://pernatidruzi.org.ua/. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  6. У заповіднику "Медобори" вперше помітили вусату синицю. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]