Сердюк Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Сердюк
Олександр Сердюк
Олександр Сердюк
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Петрович
Сердюк
Народження 1906
  Миколаїв, Російська імперія
Смерть лютий 1965
  Москва, СРСР
Прізвисько Шульц[1]
Громадянство  СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1923 СРСР МСК  ? (?)
1924 СРСР «Профінтерн»  ? (?)
1925 СРСР «Залдор»  ? (?)
1926—1928 СРСР «Райком металістів»  ? (?)
1925—1928  СРСР збірна Миколаєва  ? (?)
1927—1928  СРСР збірна України  ? (?)
1928—1929 СРСР «Динамо» (Тбілісі)  ? (?)
1929—1933 СРСР «Динамо» (Київ)  ? (?)
1931  СРСР збірна Києва  ? (?)
1933—1935  СРСР збірна Одеської області  ? (?)
1937 СРСР «Суднобудівник» 7 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1939 СРСР «Спартак» (Миколаїв)
1948 СРСР «Суднобудівник»
1954—1955 СРСР «Будівельник» (Миколаїв)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олександр Петрович Сердюк (нар. 1906, Миколаїв, Російська імперія — пом. лютий 1965, Москва, СРСР) — радянський футболіст, нападник.

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]
Київське «Динамо» перед матчем із дніпропетровським. Зліва направо: Пржепольський, Сердюк, Бардадим, Малхасов, Синиця, Тютчев, Піонтковський, Печений, Бланк, Денисов, Ідзковський

Виступав за миколаївські команди «МСК», «Профінтерн», «Желдор», «Райком металістів». Виступав у збірній міста. У 1927 році в складі миколаївської команди став срібним призером чемпіонату УРСР. За підсумками турніру був включений до складу символічної другої збірної України. У наступному році Сердюк у складі миколаївців став бронзовим призером. У тому ж році на запрошення колишнього миколаївця Ассира Гальперіна відправився з іншими гравцями збірної міста Михайлом Печеним і Михайлом Денисовим у Тбілісі в напередодні створений клуб «Динамо».

В серпня 1928 роки після одного з перших матчів київського «Динамо», програного московським одноклубникам 2:6, кияни вирішили шукати посилення в клубах інших міст. Так Денисов, Печений і Сердюк одягли футболки київського клубу[2]. У травні-червні 1931 року дев'ять динамівців були залучені до складу збірної Києва для участі в черговому чемпіонаті Української РСР, який відбувся в столиці радянської України — Харкові. У турнірі брали участь команди восьми міст. Кияни обіграли футболістів Дніпропетровська — 4:0, Кадіївки — 3:1, а в фіналі — збірну Харкова, чемпіона попередніх 6 розіграшів турніру, — 3:1. Вперше чемпіонами України стали кияни, а в їх складі Сердюк і Денисов[3].

У 1933 році в рамках першості ДСТ «Динамо» в Києві відбувся матч відкриття стадіону «Динамо». Сердюк був одним з учасників цієї історичної події[4].

На початку 1934 року повернувся до Миколаєва. У 1937 році в складі «Суднобудівника» дебютував у Кубку і в чемпіонаті СРСР. 24 серпня 1937 року в місті Іваново забив місцевому «Спартаку» перший гол «Суднобудівника» в чемпіонатах СРСР.

Перейшов на тренерську роботу. Очолював місцеву команду «Спартак». У 1948 році — «Суднобудівник». Як тренер «корабелів» не досяг успіху — під його керівництвом команда програла 6 матчів з 6, після чого Олександр Петрович був звільнений. Продовжив роботу в ДЮСШ міста Миколаєва. У 50-их роках тренував миколаївський «Будівельник», який завоював в 1954 році бронзу чемпіонату УРСР.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Смерть

[ред. | ред. код]

Проживав в Миколаєві. Помер під час одної з тренерських нарад у Москві. Похований у Миколаєві[1].

Прізвисько

[ред. | ред. код]

За однією з версій, прізвисько «Шульц» Олександр отримав після виступу в миколаєвському цирку латиського борця середньої ваги Крістіана Вейланда-Шульца, який відзначався блискучою технікою[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в На прізвисько Шульц
  2. Футбол у міжвоєнній Українській РСР 1921—1941. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 1 травня 2017.
  3. Дербі двох столиць. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 1 травня 2017.
  4. Обіграти захисника харків'ян. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 1 травня 2017.
  5. Україна — 1931 рік. Архів оригіналу за 11 липня 2016. Процитовано 1 травня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]