Селянко Олександр Олександрович
| Олександр Олександрович Селянко | |
|---|---|
 | |
| Народився | 9 листопада 1952 |
| Помер | 23 вересня 2001 (48 років) |
| Діяльність | біофізик |
| Alma mater | Київський університет |
| Галузь | нейрофізіологія, біофізика |
| Заклад | Інститут фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, Університетський коледж Лондона |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
| Науковий керівник | Володимир Скок |
| Відомий завдяки: | дослідження синаптичної передачі, вегетативної нервової системи |
| Нагороди |
 |
Селя́нко Олекса́ндр Олекса́ндрович (9 листопада 1952 — 23 вересня 2001) — український та британський біофізик та нейрофізіолог, доктор біологічних наук.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1974 році закінчив кафедру біофізики Київського державного університету та поступив у аспірантуру Інституту фізіології АН УРСР[1]
З початку 1990-х років жив у Великій Британії, працював у лабораторії Девіда Брауна в Університетському коледжі Лондона, в якій стажувався ще в 1983-1984 роках.[2]
Помер від раку 2001 року.
У 2002 році було проведено міжнародний симпозіум з іонних каналів, присвячений Олександру Селянку. [3]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
У 1979 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дія ацетилхоліну та серотоніну на нейрони верхнього шийного ганглія кролика». У 1987 році захистив докторську дисертацію на тему «Механізми активування та блокування хеморецепторів нейронів симпатичного ганглія».
Вперше в світі разом з Володимиром Скоком і Віктором Деркачем зареєстрував збуджувальні постсинаптичні струми нейронів симпатичних гангліїв ссавців в умовах фіксації потенціалу. Також вони вперше довели потенціал-залежність цих струмів та виявили, що основною причиною специфічної кінетики цих струмів є деактивація нікотинових ацетилхолінових рецепторів.[1]
Нагороджений Державною премією СРСР разом зі Скоком та Деркачем у 1989 році за дослідження механізмів блокування хемокерованих іонних каналах у периферичних синапсах.[4]
Публікації[ред. | ред. код]
- Скок В. И., Селянко А. А., Деркач В. А. Нейрональные холинорецепторы. — М.:Наука, 1987. — 176 с.(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б David Brown (spring 2002), Alexandr A. Selyanko. Obituary, Physiology News (46): 33(англ.)
- ↑ Prof David Brown. UCL(англ.)
- ↑ A Pot-Pourri of Ion Channels(англ.)
- ↑ Н. С. Веселовский, Ю. П. Лиманский, А. Н. Шевко (2009). Институт физиологии им. А. А. Богомольца НАН Украины - флагман исследований молекулярной и клеточной физиологии мозга (к 75-летию основания института) (PDF). Нейрофизиология/NEUROPHYSIOLOGY. 41 (2): 99—112.
Джерела[ред. | ред. код]
- David Brown (spring 2002), Alexandr A. Selyanko. Obituary, Physiology News (46): 33(англ.)