Сахіх аль-Бухарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сахіх аль-Бухарі (араб. صحيح البخاري‎) — один з шести основних сунітських збірок хадисів (Кутуб ас-Сітта). Хадіси зібрані середньовічним ісламським богословом Мухаммедом аль-Бухарі, після того як протягом двох сотень років ці хадіси передавалися в усній формі. Сахіх аль-Бухарі для сунітів є одним з трьох найнадійніших збірок хадисів разом з сахіх Мусліма і Муватта імама Маліка[1]. Деякі богослови вважають сахіх аль-Бухарі найважливішою ісламської книгою після Корану[2][3]. Арабське слово сахіх перекладається як достовірний, справжній[4].

Ібн ас-Салах сказав, що в Сахіх аль-Бухарі 7 275 хадисів, включаючи повторювані, а без урахування повторюваних хадисів — 4 000[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mabadi Tadabbur-i-Hadith, Amin Ahsan Islahi
  2. The Canonization of Al-Bukhari and Muslim: The Formation and Function of the Sunni Hadith Canon by Jonathan Brown, BRILL, 2007
  3. а б Muqaddimah Ibn al-Salah, pg. 160-9 Dar al-Ma'aarif edition
  4. Meaning of sahih. Islamic-Dictionary.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2013. Процитовано 13 травня 2010.