Рінгеріке (комуна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рінгеріке.
Рінгеріке
Герб
Місто Генефосс
Місто Генефосс
Місто Генефосс
Основні дані
Країна Норвегія Норвегія
Населення 31 444 осіб (1 січня 2023)[1]
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Місцева влада

Мапа

CMNS: Рінгеріке у Вікісховищі

Рінгеріке — комуна у фюльке Бускеру у Норвегії. Це частина традиційного району Рінгеріке. Адміністративний центр комуни — місто Генефосс.

Комуну Рінгеріке утворено 1 січня 1964 року після злиття міста Генефосс і сільських комун Голе, Нордергов, Тирістранд і Адал. Однак 1 січня 1977 року територія Голе була виведена зі складу комуни Рінгеріке, та знову стала окремою комуною. Історичний район Рінгеріке включав не лише сучасний муніципалітет Рінгеріке, але й Голе, Кродшерад, Модум і Сіґдал[2].

Опис[ред. | ред. код]

Вемська церква

Комуна Рінгеріке утворена 1 січня 1964 року, після муніципального злиття колишніх комун Голе, Нордергов, Тирістранд і Адал. Невелика частина комуни Фло також була включена до нової великої комуни. З 1 січня 1977 року Голе знову стала окремою комуною.

Рінгеріке розташована бл. 50 км на північний захід від Осло та має площу 1552 км². Мовою, якою розмовляють у комуні, зазвичай є діалект ringeriksmål, ådalsmål або hønefoss. Комуна межує на півночі з комунами Сьор-Аурдал і Землею Сондре; на сході — Гран, Євнакер, Луннер і Осло; на півдні Берумом, Гол і Модумом; а на заході — Кродшерад і Фло. Рінгеріке є міською комуною середнього розміру та найбільшим муніципалітетом лісової промисловості. Тут також активно займаються землеробством, розвивається й інша промисловість, торгівля та сфера послуг.

Центром комуни є населений пункт Генефосс, який отримав статус міста в 1852 році. Станом на 2019 рік у місті близько 16 000 жителів. Воно є важливим автомобільним, залізничним та автобусним вузлом Норвегії. Щорічно в першій половині червня тут проходить найбільша велогонка країни — Гран-прі Рінгеріке.

Етимологія[ред. | ред. код]

Давньоскандинавська форма цієї назви була Грінгарікі. Першим елементом є (ймовірно) родовий відмінок множини hringir від назви старогерманського племені. Останній елемент ríki — «королівство, рейх»[3]. Спочатку використовувалась для географічної території, набагато більшої за ту, що охоплює сучасну комуну, а саме ландшафтної області під назвою Рінгеріке. Джерела назви території сягають аж до перших королів, які жили в Рінгеріке до початку історії сучасної Норвегії.

Герб[ред. | ред. код]

Прапор комуни

Герб затверджено 16 червня 1967 року. На ньому зображено золотий перстень на червоному тлі. Червоний і золотий кольори символізують королівську владу і є королівськими кольорами Норвегії. Кільце є символом єдності території, яка від середньовіччя була окремою цілісністю (навіть вважалася маленьким королівством)[4][5]. Прапор комуни має ті ж символи.

Природа[ред. | ред. код]

Рінгеріке — це дуже різноманітна природна територія. Для району характерні витягнуті лісисті пагорби з великими озерами. На півдні територія відносно малозаселена, і є великі сільськогосподарські території, що розташувалися на місці відкладів, утворених під час останнього льодовикового періоду. На півночі ландшафт піднімається двома короткими гірськими хребтами та має долини.

Заповідники в Рінгеріке[ред. | ред. код]

Сторелва, Синнерен (озеро Крук) і Нордфіорд із Голлеєю на задньому плані

Комуна Рінгеріке має низку природоохоронних територій різного статусу та розміру. Вони поділяються на рамсарські території (міжнародно важливі водно-болотні угіддя), природні заповідники, заповідники біотопів, ландшафтні заповідники та пам'ятки природи. Рінгеріке співпрацює з сусідніми комунами для охоронної роботи територіях, що знаходяться у декількох районах.

На території Рінгеріке є п'ять Рамсарських територій, які є частиною водно-болотної системи Тіріфьорден і складаються з трьох меандрових озер та двох прісноводних дельт. Це міжнародно важливі водно-болотні угіддя, де живуть перелітні та гніздові осілі птахи та інші тварини, є унікальна флора. Загальна площа Рамсарських територій становить приблизно 323 гектари, переважна більшість яких є мілководними ділянками з прісною водою.

Тіріфіорд

Геологія[ред. | ред. код]

Територія Рінгеріке складається з корінних порід первісних часів Землі (докембрій); сланців, вапняків та пісковиків з кембрійського силуру, лави з кам'яновугільного періоду та відкладів з льодовикового періоду. Рельєф утворений тропічним морем, супервулканами і потоками лави. Корінні породи багаті скам'янілостями. Розкопки залишків первісних риб у цьому районі в 1900-х роках було важливим для розуміння розвитку життя на земній кулі[6]. Територія навколо Штайнсфьордену є місцем у Норвегії з найбільшою кількістю охоронних територій, все через свою унікальну геологію і ландшафт. Пагорби навколо рукава фіорду складаються з нахилених осадових камбросилурійських порід, які легко вивітрюються. Це надає пагорбам характерну форму.

Клімат[ред. | ред. код]

Повінь 28 серпня 2023 року

Рінгеріке має вологий континентальний клімат з відносно теплим літом і холодною сніжною зимою. В липні 2018 року було зареєстровано історичний максимум 33,7 °C (92,7 °F), а в січні 2010 року — історичний мінімум −25,7 °C (−14,3 °F).

Клімат Хьонефос 1991-2020 (HØYBY, 140 м, середня/найнижча 2006-2017 рр., екстремальні 2005-2020 рр., кількість опадів 1961-90 рр.)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум, °C 13 14,2 20,5 23,9 30,1 31,1 33,7 28,9 24,7 19,2 15,7 12,2
Середній максимум, °C −1,2 −0,3 5,9 11,6 16,7 20,9 23,0 20,9 16,8 9,5 3,8 −0,5
Середня температура, °C −4,1 −3,5 0,5 5,3 10,6 14,8 17,3 15,9 11,5 5,5 0,8 −3,3
Середній мінімум, °C −7,4 −6,8 −3,2 0,8 5,6 9,8 12,5 11,2 7,7 2,7 −1 −5,9
Абсолютний мінімум, °C −25,7 −24,7 −19 −9,3 −3,2 2,7 5,2 1,8 −2,8 −8,3 −16,2 −21,8
Норма опадів, мм 34 25 27 32 55 69 73 85 65 62 50 32
Кількість днів з опадами 8 6 7 7 9 9 11 10 10 10 9 8


Економіка[ред. | ред. код]

Картопля Рінгеріке (норв. Ringerikspotet)

Рінгеріке славиться двома продуктами сільського господарства — картоплею Рінгеріке (норв. Ringerikspotet) і горохом Рінгеріке (норв. Ringeriksert). Йенс Аабель першим почав вирощування картоплі Рінгеріке приблизно в 1867 році. Горох Рінгеріке отримав PDO (захищене позначення походження). У червні 2007 року картопля Рінгеріке отримала «захищене географічне зазначення» (PGI) під назвою Ringerikspotet fra Ringerike. Зараз цю особливу картоплю виробляють шість фермерів в Аск в Рінгеріке. Більшість картоплі продається в Осло[7][8].

Андреа Грам

Відомі жителі[ред. | ред. код]

Міжнародні зв'язки[ред. | ред. код]

Міста-побратими Рінгеріке:[9]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Ringerike Town Hall
    Ратуша Рінгеріке
  • Ringerikes Museum
    Музей Рінгерікеса
  • Tandberggården in Hønefoss
    Tandberggården в Гьонефоссі
  • Ringerike District Court
    Районний суд Рінгеріке
  • Skøiengården at Søndre Torv in Hønefoss
    Skøiengården у Søndre Torv у Hønefoss
  • Hønefoss Railway Station
    Залізнична станція Hønefoss
  • Петерсоя та Сторелва під час весняної повені у 2018 році
    Петерсоя та Сторелва під час весняної повені у 2018 році
  • Зимовий пейзаж на озері Оянген
    Зимовий пейзаж на озері Оянген
  • Церква Хауг
    Церква Хауг

Джерела[ред. | ред. код]

  • Per H. Stubbraaten, Liv M. Skretteberg, Axel Holt, Finn Granum, Vibeke Tjørn, Kaare Fleten. 40 trivelige turer på Ringerike (вид. 1). Forlaget Vigmostad & Bjørke AS. с. 254. ISBN 9788241206955.
  • Nils Elsrud. Utvandrerhistorier fra Ringerike (вид. 1). Kolofon Forlag. с. 204. ISBN 9788230013823.
  • Lil Gustafson. Møter på Veien; et maktsenter på Ringerike i eldre jernalder, kultplass gjennom 1500 år (вид. 1). Cappelen Damm AS. с. 334. ISBN 9788283140675.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 07459: Alders- og kjønnsfordeling i kommuner, fylker og hele landets befolkning (K) 1986 - 2023 — Statistics Norway, 2023.
  2. ↑ Фолкс, Ентоні; Перкінс, Річард (2001). VOLUME XIII A HISTORY OF NORWAY AND THE PASSION AND MIRACLES OF THE BLESSED ÓLÁFR (PDF). Лондон.
  3. ↑ Kommunevåpen (норв.). Ringerike kommune. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 11 січня 2009.
  4. ↑ Kommunevåpen (норв.). Ringerike kommune. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 11 січня 2009.
  5. ↑ Kommunevåpen, Norske (1990). Nye kommunevåbener i Norden. Процитовано 11 січня 2009.
  6. ↑ Johan Kiær. 1924. The Downtonian Fauna of Norway. 1. Anaspida. Norske Vidensk Academien Skrifter.
  7. ↑ Ringerikspotet - landsort med varemerke. Norsk institutt for bioøkonomi. Процитовано 1 жовтня 2017.
  8. ↑ Ringerikserter. matmerk.no. Архів оригіналу за 12 February 2007. Процитовано 1 жовтня 2017.
  9. ↑ Vennskapskommuner (норв.). Norden.no. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 11 січня 2009.
  10. ↑ Internationale betrekkingen (нід.). Архів оригіналу за 7 грудня 2008. Процитовано 11 січня 2009.
  11. ↑ Terraza Carmona Eventos (ісп.). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 2 травня 2024.
Норвегія Це незавершена стаття з географії Норвегії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рінгеріке_(комуна)&oldid=42578040