Рівненський процес
Рівненський процес — судовий процес, який відбувся 22 — 26 травня 1939 року над 22 членами Організації українських націоналістів.
У 1934—1936 роках польська поліція завдала серйозних ударів ОУН. Проте на місце арештованих або засланих до концтабору у Березі Картузькій приходили нові кадри.
Ще одну хвилю масових арештів патріотів, у першу чергу членів ОУН, Волинь пережила у 1937 році.
22 травня 1939 року ІІІ-й відділ окружного суду в Рівному у складі його голови Й. Сіповича, суддів Г. Жебровського (доповідача), З. Світальського, секретаря М. Рапшинського розпочав судове засідання.
Перед польським судом постали Микола Кос, Михайло Коржан, Василь Ривак, Ярослав Старух, Микола Скоп'юк, Яків Бусел, Микола Мостович, Олександр Бусел, Степан Пшеничний, Ігор Шубський, Ростислав Волошин-Березюк, Володимир Робітницький, Дмитро Єпік, Ольга Андрущенко, Антон Кабайда, Тарас Степура, Леонід Мостович, Петро Тишковець, Олександр Клочок, Федот Смалійчук, Йоган Хлопецький, Онися Селепіна.
Підсудних обвинувачували в тому, що вони, будучи членами Організації Українських Націоналістів, увійшли в контакти між собою та іншими особами, з метою відірвання від Польської держави «південно-східних земель». Так іменувала Західноукраїнські землі польська влада. Особливу увагу судді приділяли керівникам ОУН — членам Крайової Екзекутиви — Миколі Косу, Михайлу Коржану, Василю Риваку, Ярославу Старуху, Якову та Олександру Буслам, а також — провіднику ОУН на Рівненський та Костопільський повіти Володимиру Робітницькому, провіднику на Дубенський повіт Степану Пшеничному.
На судовому засіданні 22 травня 1939 року Я.Старух у відповідь на питання прокурора сказав:
З наймолодших років для мене найбільшим ідеалом була служба для народу. Вирішив всі свої сили направити для добра єдиної української держави. До ОУН вступив в 1929 році, але більше нічого не скажу, бо це буде суперечити моїм поглядам. Про свої функції в ОУН відмовляюсь давати показання .
Суд звинуватив Я.Старуха в тому, що саме він призначив С. Пшеничного провідником Дубенського повіту, давав йому інструкції в організаційних справах, підтвердив інструкцію, видану йому Яковом Буслом. У зв'язку із планованим пересиланням на Радянську Україну підпільної літератури Я. Старух доручив С. Пшеничному організувати для цієї мети пересильні прикордонні пункти.
Братів Буслів суд визнав винними у приналежності до ОУН і до керівного складу цієї організації. Яків Бусел був покараний 4-річним ув'язненням. Брати були студентами Львівського університету. І, як свідчать поліцаї, з самого початку свого перебування у Львові «зайнялися націоналістичною працею у студентських організаціях та в товаристві імені Петра Могили». На зібраннях «звена» волиняків, членами якого були брати Бусли, "виголошувались реферати націоналістичного змісту, опрацьовані на основі книги члена ОУН Сціборського «Націократія». У 1933 році Бусли були заарештовані. Зокрема, Яків був заарештований під час перевезення ним великої кількості літератури ОУН. Перебуваючи на канікулах, Олександр Бусел зв'язався з обвинуваченим Володимиром Робітницьким — провідником на Рівненський та Костопільський повіти, який брав участь з ним у навчанні членів ОУН . Разом з іншими підсудними привозив Бусел директиви ОУН зі Львова.
Олександр Бусел після того, як був виселений з академічного будинку у Львові, певний час проживав на квартирі обвинуваченого Коржана, якому організаційно був підпорядкований і за його дорученнями в час своїх приїздів до Клеваня приймав звіти від Робітницького.
У 1936 році повернувся із ув'язнення Яків Бусел. Він був залучений до організаційної праці Я. Старухом. Було вирішено, що у зв'язку з посиленням комуністичних впливів у краї треба проводити працю згідно з лінією, яка полягала у тому, що організація мала визначити відповідну людину в даній місцевості і, не залучаючи її до роботи в ОУН, офіційно проводити через неї працю серед населення з метою пробудження в нього національної свідомості, а також протидіяти лівим партіям. Праця ця повинна проводитись в легальний спосіб, щоб не викликати підозріння поліції.
Після досягнення мети — виховання в націоналістичному дусі певної групи людей, «голубу» лінію треба ліквідувати і залучати свідомих патріотів вже до справжньої ОУН — проводити «червону» лінію, характерну для організації. Після обговорення тих засад з Олександром Буслом і Мостовим всі три утворили «трійку», яку очолив Яків Бусел і приступили до поширення ОУН на Волині.
«Трійка» провела цілий ряд зборів у помешканні Миколи Мостовича, на яких було між іншим визначено територіальну організацію «голубої» лінії. Кілька сіл мали утворювати район, райони — волості, яких мало бути кілька в повіті. Мостович отримав до опрацювання Луцький повіт. Олександр Бусел — Рівненський і Костопільський. Було обговорено питання і про транспортування підпільної літератури, її розповсюдження, опрацювання і тощо.
Польська поліція засилала своїх агентів у ряди ОУН, які згодом свідчили на судовому процесі. Прізвища деяких з них наводяться у судовій справі.
Після декількох днів засідань суд у Рівному виніс вирок: Ярослава Старуха засудили на 13 років ув'язнення, Михайла Коржана, Василя Ривака, Якова Бусла, Степана Пшеничного, Ігоря Шуйського — на 12 років ув'язнення кожного, Миколу Коса, Миколу Скоп'юка, Володимира Робітницького — на 10 років, Миколу Мостовича — на 9 років, Олександра Бусла — на 8 років, Дмитра Єпіка — на 7 років ув'язнення і присудили з кожного з них стягнути по 600 злотих судової оплати.
Інших ув'язнених було засуджено від 2 до 6 років і з судовою оплатою від 80 до 160 злотих.
Проте ні репресії, ні катування на допитах не зломили волі засуджених. Звільнившись після розпаду Польщі у вересні 1939 року з тюрем, вони всю свою силу, всю енергію віддали справі боротьби за незалежність України.
- Процеси над ОУН та їх пропагандивне значення
- Волинь пам'ятає Ростислава Волошина, Тижневик «Волинь», Випуск № 1090
- 05/21/2004 | Геогрій Бухало. До 65-річчя судового процесу над членами ОУН у Рівному
- Від батька до сина — шляхетна родина