Романтичний герой

Романтизм має «романтичного героя». Цей нескінченний герой, що вічно змінюється, незавершений. Це реалізація уявлень про життя духу, а не психологічний портрет. Через героя романтики хотіли, якщо не відтворити дух, то вловити його, підвести до нього, бо ж адекватно передати його було неможливо.

Романтичний герой — один з художніх образів літератури романтизму.

Романтик — виняткова і часто таємнича особистість, яка перебуває зазвичай у виняткових обставинах. Зіткнення зовнішніх подій перенесено у внутрішній світ героя, в душі якого відбувається боротьба протиріч. В результаті такого відтворення характеру романтизм надзвичайно високо підняв цінність особистості, невичерпної в своїх душевних глибинах, відкривши її неповторний внутрішній світ. Людина в романтичних творах також втілена за допомогою контрасту, антитези: з одного боку, вона зрозуміла вінцем творіння, а з іншого — безвольна іграшка в руках долі, невідомих і непідвладних їй сил, які грають з її почуттями. Тому вона часто перетворюється на жертву своїх власних пристрастей.

Романтичний герой не тільки член опозиції: Бог-людина чи людина-суспільство. Він самостійний, хоча, звичайно, може перебувати в складних стосунках і з середовищем, і з вищими силами, але головне в ньому те, що «я» — тепер не просто цінність першого порядку, але і, власне кажучи, єдино можлива цінність.

Основна риса романтичного героя — здатність до творчості, до оригінального сприйняття світу, тобто до творення інших світів.

Романтичний герой — це завжди незалежна особистість, що страждає від життєвих обставин під тиском суспільства. Він прагне вийти з-під цього тиску, пручаючись йому.

Романтичний герой виявлявся і роздвоєним. Його дух вів вічний бій із самим собою. Він був здатний до рефлексії. Його охоплювало божевілля.

Божевілля — це форма неприйняття далекого світу, позбавленого ідеї, почуття, це максимальний вияв індивідуального начала.

Риси романтичного героя[ред. | ред. код]

Протестує проти суспільних умов, що обмежують його свободу.
Він — бунтар, революціонер або розбійник.
Його душа роздвоєна між світом реальності і світом мрій.
Його доля найчастіше трагічна.
Незалежна особистість

Романтичний герой в творах Міцкевича[ред. | ред. код]

А. Міцкевич — дуже яскравий представник польської школи романтизму. Справжнім кумиром для поета був Дж. Байрон. А душевні муки, які переживає романтичний герой Міцкевича ріднять його із тими, що створив Байрон. В долях обох письменників багато спільного, що не мого не відбитися у їхніх віршах.

У багатьох поезіях А. Міцкевича відчувається глибока любов і не менша туга за Батьківщиною, для якої він на довгі роки став вигнанцем. Більшість років поетові був заборонений в'їзд на рідні землі, свою тугу за нею він щедро виливав у віршовані рядки.

Ліричний герой творів А. Міцкевича болісно переживає розлуку з Вітчизною, він бачить її у кожному листку, у деревці, відчуває її подих у вітерці, що промайнув.

О Литво! Шум лісів, породжених тобою,
Миліший, ніж Байдар всі солов'ї гучні,
І більше я радів твоїй трясовині,
Як цим шовковицям з їх ніжною красою!

Перебуваючи у краях, які милують око поета, він не може забути рідний край. Герой Міцкевича постійно перебуває в подорожі, таким чином він втікає від самого себе, від свого болю, сподівається у мандрах знайти спокій та втіху. Цим він наближається до вічного бунтаря, до «байронічного героя».

Жену вперед коня, щоб линув, ніби птах;
Ліси, яри, шпилі біжать назустріч оку,
Подоба бистрого хвилястого потоку, —
Сп'яніння прагну я найти у цих дивах…

Свої очі ліричний герой називає розбитим дзеркалом, думки — човном без причалу.

В поезіях А. Міцкевича часто можна натрапити на описі руїн, розбитих замків, гробниць. Мабуть, і душа ліричного героя — велика руїна, яка в тузі за батьківщиною відсуває сиротою; його душа — скеля, що стоїть на березі моря, і об яку щомиті вдаряють потужні хвилі, загрожуючи зруйнувати її вщент.

І саме такою Міцкевич бачить свою і долю поета взагалі — життя на краю вістря ножа.