Раймонд ван дер Гау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Раймонд ван дер Гау
Раймонд ван дер Гау
Раймонд ван дер Гау
Особисті дані
Народження 24 березня 1963(1963-03-24) (61 рік)
  Олдензал, Нідерланди
Громадянство  Нідерланди
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985–1988 Нідерланди «Гоу Егед Іглз» 97 (-?)
1988–1996 Нідерланди «Вітесс» 258 (-?)
1996–2002 Англія «Манчестер Юнайтед» 37 (-29)
2002–2003 Англія «Вест Гем Юнайтед» 0 (0)
2003–2004 Нідерланди «Валвейк» 1 (-?)
2004–2007 Нідерланди «Апелдорн» 100 (-?/1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007–2009 Англія «Сандерленд» (ворот.)
2009–2020 Нідерланди «Вітесс» (ворот.)
2010 Нідерланди «Вітесс» (в. о.)
2020–2022 Нідерланди ПСВ (ворот.)
2023–2024 Нідерланди «Вітесс» (ворот.)
2024– Україна «Шахтар» (Донецьк) (ворот.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Раймонд ван дер Ґау (нід. Raimond van der Gouw нід. вимова: [ˈreːmɔnt fɑn dɛr ˈɣʌu̯],[1], нар. 24 березня 1963, Олдензал) — нідерландський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав у нідерландських клубах «Гоу Егед Іглз» та «Вітесс», потім — в англійському «Манчестер Юнайтед». Забив єдиний гол у своїй кар'єрі у своєму останньому матчі за клуб «Апелдорн», після чого завершив кар'єру у віці 44 років.

У 2007 році він був запрошений в тренерський штаб англійського «Сандерленда» як тренер воротарів. У червні 2009 року він покинув «Сандерленд» і повернувся у «Вітесс», де також став тренером воротарів, а також недовго був в.о. головного тренера. Надалі ще працював тренером воротарів у клубах ПСВ і «Шахтар» (Донецьк).

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Нідерландські клуби

[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Гоу Егед Іглз». Пройшовши через молодіжну академію клубу, він дебютував за основний склад в матчі проти клубу «Ден Босха», який відбувся 14 вересня 1985 року і завершився перемогою «Гоу Ехед Іглз» з рахунком 2:1[2]. У дебютному сезоні «Іглз» знаходилися в нижній частині турнірної таблиці Ередивізі, а за підсумками сезону зайняв десяте місце в чемпіонаті. Проте, вже у 1987 році клуб вилетів з вищого дивізіону, а протягом наступного сезону не зміг повернутися в еліту.

У 1988 році ван дер Гау перейшов в клуб «Вітесс». В перший же сезон Раймонда в новому клубі «Вітесс» виграв Ерстедивізі і вийшов у вищий дивізіон чемпіонату Нідерландів, повернувшись туди після дев'ятирічної перерви. В сезоні 1989/90 «Вітесс» зайняв 3-е місце в Ередивизі і вперше в історії кваліфікувався у Кубок УЄФА[3]. Також клуб досяг фіналу Кубка Нідерландів[4].

У сезоні 1990/91 «Вітесс» посів 5-е місце в чемпіонаті, втративши можливість виступу в єврокубках в наступному сезоні. У розіграші Кубка УЄФА 1990/91 ван дер Гау провів чотири «сухих» матчі поспіль, а «Вітесс» досяг чвертьфіналу турніру, в якому поступився португальському «Спортінгу». У наступні сезони «Вітесс» завершував чемпіонат у першій шістці, але в єврокубках виступав невдало.

Манчестер Юнайтед

[ред. | ред. код]

Зігравши понад 350 матчів у чемпіонаті Нідерландів, ван дер Гау перейшов в англійський «Манчестер Юнайтед» за £ 500 000. Він дебютував за «Юнайтед» у матчі проти «Астон Вілли» у вересні 1996 року, відігравши цю зустріч «всуху»[5]. У 1997 році він вийшов на поле у півфінальному матчі Ліги чемпіонів проти дортмундської «Боруссії», оскільки Петер Шмейхель отримав травму буквально за кілька хвилин до початку гри. «Юнайтед» програв у цьому матчі з рахунком 1:0, але завдяки сейвам нідерландця «червоні дияволи» поступилися лише з мінімальним рахунком.

"...і я зрозумів, що Раймонд здатний керувати великими матчами... Я відчув, що такими матчами можуть бути ігри єврокубків, і що Раймонду це підійде. Він дуже швидко здійснив задумане"

Алекс Фергюсон[6]

Найвдалішим для нідерландця став сезон 1999/00. Після відходу з команди Петера Шмейхеля, що переїхав у «Бірмінгем Сіті», сер Алекс Фергюсон вирішив зробити ван дер Гау «першим номером», який виграв конкуренцію у Марка Босніча[7]. Провівши в сезоні 23 матчі, воротар разом з командою завоював чемпіонський титул в англійській Прем'єр-лізі, а також зіграв у програному Суперкубку УЄФА 1999 року, а також одну гру на клубному чемпіонат світу 2000 року[8]. Але, коли в команду прийшов чемпіон світу і Європи француз Фаб'єн Бартез, нідерландець знову зайняв місце запасного голкіпера. Трохи пізніше був підписаний і ще один голкіпер — північноірландець Рой Керролл, однак, незважаючи на це, Раймонд погодився продовжити з клубом контракт ще на рік — до кінця сезону 2001/02[9]. Попри незначну ігрову практику, Раймонд залишався одним з головних осіб у манчестерській роздягальні, граючи роль «дядька-наставника» для молодих партнерів. Всього за «Манчестер Юнайтед» воротар провів 61 матч: 37 — у чемпіонатах Англії[10], 1 матч у Кубку Англії, 9 матчів у Кубку Футбольної ліги, 13 матчів у єврокубках, а також 1 неофіційний матч.

«Вест Гем Юнайтед»

[ред. | ред. код]

Так і не зігравши у своєму останньому сезоні за «червоних дияволів» жодного матчу, Раймонд вирішив перебратися в Лондон, в «Вест Гем Юнайтед»[11], як дублер для Девіда Джеймса. Однак, також не зігравши в чемпіонаті за «молотобійців» жодної гри[12], повернувся в Нідерланди[13].

Завершення кар'єри

[ред. | ред. код]

Повернувшись на батьківщину, голкіпер підписав річний контракт з «Валвейком», але в сезоні провів лише один матч. У наступному сезоні ван дер Гау вже захищав кольори клубу «Апелдорн». За цю команду, яка стала останньою в його ігровій кар'єрі, воротар провів 100 матчів у чемпіонатах Нідерландів і в самому останньому матчі зумів відзначитися забитим м'ячем (єдиним у професійній кар'єрі), після чого завершив кар'єру футболіста у 2007 році у віці 44 років[14]. Всього у чемпіонатах Нідерландів провів 456 матчів, забив 1 гол.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]
"У нього був величезний досвід. Я працював з Раймондом і знаю: він - справжній професіонал, хто працює з максимальною віддачею"

Рой Кін[15]

У 2007 році колишній партнер нідерландця у «Манчестер Юнайтед» Рой Кін, який тренував тоді «Сандерленд», запросив Раймонда на посаду тренера воротарів своєї команди[15].

Пропрацювавши на цій посаді два сезони, ван дер Гау залишив клуб і повернувся в Голландію, ставши тренером воротарів у клубі «Вітесс»[16], де працював до 2020 року. Протягом короткого часу він був тимчасовим головним тренером разом із Гансом ван Арумом після того, як Тео Боса було звільнено в 2010 році.

15 червня 2020 року він змінив Руда Геспа на посаді тренера воротарів у ПСВ. Його контракт закінчився в середині 2022 року, після чого він знову був тренером воротарів у «Вітессі».

У січні 2024 року став тренером воротарів «Шахтаря» (Донецьк)[17].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Вітессе»: 1988–89
«Манчестер Юнайтед»: 1996-97, 1998-99, 1999-00, 2000-01
«Манчестер Юнайтед»: 1998–99
«Манчестер Юнайтед»: 1996, 1997
«Манчестер Юнайтед»: 1998–99
«Манчестер Юнайтед»: 1999

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Van in isolation: [vɑn].
  2. Go Ahead Eagles 2-1 FC Den Bosch (нід.). Voetbal International. Архів оригіналу за 11 квітня 2012.
  3. Historie Vitesse (нід.). B. V. Vitesse. Архів оригіналу за 8 лютого 2007.
  4. Netherlands Cup Full Results 1970-1994. Dinant Abbink (англ.). RSSSF. 18.08.1999. Архів оригіналу за 11 квітня 2012.
  5. Fox, Norman (22 вересня 1996). Yorke puts spring in Villa's autumn. The Independent. Процитовано 2 лютого 2011.
  6. Fergie loses faith with Bosnich. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 2 березня 2000. Процитовано 15 вересня 2008.
  7. Raimond Van Der Gouw Bio. ESPNsoccernet. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 15 вересня 2009.
  8. Match report:Manchester United vs South Melbourne. FIFA. Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 16 вересня 2008.
  9. Van der Gouw signs new contract. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 26 липня 2001. Процитовано 15 вересня 2008.
  10. Rai Van der Gouw. Racing Post. Архів оригіналу за 26 березня 2009. Процитовано 16 вересня 2008.
  11. Van der Gouw joins West Ham. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. 28 червня 2002. Процитовано 15 вересня 2008.
  12. Van der Gouw career stats. ESPNsoccernet. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 16 вересня 2008.
  13. Walker, Ian (3 червня 2003). Player lay-offs no cause for alarm. London: The Independent. Процитовано 18 вересня 2008.
  14. Jaaroverzicht AGOVV Apeldoorn 2007 (Dutch) . AGOVV Apeldoorn. 3 січня 2008. Архів оригіналу за 7 січня 2008. Процитовано 16 вересня 2008.
  15. а б Cats unveil Van der Gouw. Sunderland Echo. 19 липня 2007. Процитовано 15 вересня 2008.
  16. Van der Gouw keert terug bij Vitesse [Van der Gouw returns to Vitesse] (Dutch) . VoetbalPrimeur. 15 червня 2009. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 27 червня 2009.
  17. Андріюк, Богдан. ✌️«Шахтар» представив двох нових тренерів у штабі Марино Пушича. ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 15 січня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]