Півострів Шмідта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Півострів Шмідта
54.133333° пн. ш. 142.733333° сх. д. / 54.133333° пн. ш. 142.733333° сх. д. / 54.133333; 142.733333Координати: 54.133333° пн. ш. 142.733333° сх. д. / 54.133333° пн. ш. 142.733333° сх. д. / 54.133333; 142.733333
Місцезнаходження Сахалін
Країна  Росія[1]
Півострів Шмідта. Карта розташування: Сахалінська область
Півострів Шмідта
Півострів Шмідта
Мапа

CMNS: Півострів Шмідта у Вікісховищі

Півострів Шмідта — північний край острова Сахаліну; територія Охинського міського округу Сахалінської області Російської Федераці. Довжина близько 50 км. Нівхи (корінні жителі цієї місцевості) називали півострів Міф-тенгр, або «голова землі». На деяких англійських і японських картах він називався півостровом Святої Єлизавети. Остаточну назву — півострів Шмідта — закріпив за ним у 1908 році геолог Микола Тихонович, назвавши його на честь першого російського геолога, який відвідав Сахалін Федора Шмідта.

Рельєф півострова визначається розділеними долом невисоким Західним і більш високим Східним хребтами. Максимальна висота останнього — 623 м (гора Три Брата). Повсюдно модринові і ялинові ліси. На території півострова багато боліт. Східний Хребет на півночі закінчується горами Удот (552 м) і Бакланий (539 м), а також мисом Єлизавети (54°25′31″ пн. ш. 142°42′21″ сх. д. / 54.42528° пн. ш. 142.7060417° сх. д. / 54.42528; 142.7060417). Край Західного Хребта — мис Марії (54°18′41″ пн. ш. 142°16′33″ сх. д. / 54.3115333° пн. ш. 142.2760667° сх. д. / 54.3115333; 142.2760667). Мисам Марії та Єлизавети назви дав адмірал Крузенштерн 9 серпня 1805 року (за старим стилем): «Я назвав їх Єлизавета і Марія — да прикрасяться і процвітуть ці дикі і безплідні місця іменами, люб'язними кожному росіянину!»[2]. На мисах на початку XX століття встановлені маяки[3].

З іншою частиною острова поєднаний Охинським перешийком, на якому знаходится найвужче місце Сахаліну. На півострові майже відсутні населені пункти. Но побережжі багато кекурів, рифів, химерних скель[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Трёхтомный отчет "Путешествия вокруг света в 1803, 1804, 1805 и 1806 гг.
  3. а б Охотское море. Энциклопедия, 2009.

Література[ред. | ред. код]