Пребіотики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пребіотики — це неперетравлювані компоненти їжі, які вибірково стимулюють ріст і/або активність захисної мікрофлори кишечника людини і поліпшують тим самим її здоров'я.[1] До пребіотиків в основному відносять різновид харчових волокон, які не розщеплюються у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту через відсутність в ньому специфічних ензимів.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Термін «пребіотики» вперше ввів R.Gibson та використовується для визначення речовин або дієтичних додатків, які не гідролізуються та не абсорбуються у тонкому кишечнику людини.[2] Вони є селективним субстратом одного або декількох видів біфідобактерій та лактобацил (БЛ-флори) для стимуляції їхнього зростання і/або метаболічної активності, внаслідок чого поліпшується склад мікрофлори товстого відділу кишечника.

Приклади пребіотиків

[ред. | ред. код]

Одним із найкласичніших пребіотиків, які використовують для створення функціональних продуктів є інулін, який у великій кількості зустрічається в таких рослинних продуктах, як топінамбур і корінь цикорію. Найбільша кількість пребіотиків має вуглеводну природу — це фруктоолігоцукриди, ізомальтоолігоцукриди, лактулоза, галактоолігоцукриди, харчові волокна, стійкі види крохмалю, інулін та ін.[2]

Серед пребіотиків найвідоміші полі- і олігофруктани, соєві олігоцукриди, галактоолігоцукриди, ізольовані з природних джерел або отримані біотехнологічним чи синтетичним методами.[2]

На харчовому ринку існує досить велика пропозиція пюреутворюючих концентратів, що належать до складу пребіотиків.[3]

Вимоги

[ред. | ред. код]

До пребіотиків відносяться речовини, які повинні задовольнити наступні вимоги:[2]

  • не гідролізуватися і не всмоктуватися у верхній частині шлунково-кишкового тракту;
  • бути селективним субстратом для корисних бактерій, що живуть у товстому кишечнику, тобто стимулювати їхній ріст чи біохімічну активність;
  • змінювати баланс кишкової мікрофлори в сторону більш сприятливого для організму людини складу;
  • індукувати корисні ефекти не тільки на рівні шлунково-кишкового тракту, але й організму в цілому, тобто забезпечувати системні ефекти

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Слащева А.В. Розробка технології функціонального рослинного напівфабрикатудля рибних січених виробів[недоступне посилання з липня 2019] // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал[недоступне посилання з червня 2019]. — 2009, Вип. 1[недоступне посилання з липня 2019]
  2. а б в г Сирохман І. В. Товарознавство харчових продуктів функціонального призначення: навч. С 40 пос. [для студ. вищ. навч. закл.] / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 544 с. — ІБВК 978-966-364-803-3
  3. Стіборовський С.Е., Османова Ю.В. Технологія отримання пребіотичної суміші з використанням порошків кореня цикорію та топінамбура[недоступне посилання з липня 2019] // Обладнання та технології харчових виробництв. Збірник наукових праць [Архівовано 15 липня 2013 у Wayback Machine.]. — 2009, Вип. 20[недоступне посилання з липня 2019]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]