Потрійний золотий клуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хокейна «тріада» — золото Зимових Олімпійських ігор, золото Чемпіонату світу, Кубок Стенлі

Потрійний золотий клуб (англ. Triple Gold Club) — спортивний термін, використовуваний для позначення хокеїстів, які виграли золоті медалі на зимових Олімпійських іграх, Чемпіонаті світу та завоювали Кубок Стенлі.

Міжнародна федерація хокею із шайбою розглядає переможців цих трьох турнірів як членів найвидатнішого хокейного клубу (англ. Hockey’s most distinguished membership)[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Першими членами «Потрійного золотого клубу» стали Томас Юнссон, Матс Неслунд і Гокан Лооб — 27 лютого 1994 року збірна Швеції виграла золото на зимових Олімпійських іграх в Ліллехаммері. Термін став особливо популярним після зимових Олімпійських ігор в Солт-Лейк-Сіті, після яких членами «Потрійного золотого клубу» вперше стали представники Канади. 8 травня 2007 року Міжнародна федерація хокею із шайбою оголосила про свій намір організувати клуб і нагороджувати гравців, які виграли ці три змагання. Перша церемонія нагородження повинна була відбутися під час чемпіонату світу 2008 року, проте потім була перенесена на перший Кубок Вікторії у вересні 2008 року.

До складу «Потрійного золотого клубу» входять 27 хокеїстів — 10 канадців, 9 шведів, 6 росіян і 2 чеха. 10 хокеїстів — захисники, інші 17 — нападники; воротарів в складі клубу немає. Серед членів «Потрійного золотого клубу» шведам Нікласу Кронваллю, Мікаелю Самуельссону та Генріку Зеттербергу належить найкоротший термін з моменту завоювання першого з трофеїв хокейної тріади до вступу в Клуб (золото зимових Олімпійських ігор 2006, золото чемпіонату світу 2006 і перемога в Кубку Стенлі 2008). В'ячеслав Фетісов вже в 20 років здобув перемогу на одному зі змагань хокейної «тріади» — чемпіонат світу 1978. В'ячеслав Фетисов, Ігор Ларіонов та Петер Форсберг — єдині члени Клубу, які щонайменше два рази перемагали на кожному зі змагань хокейної «тріади». Вісім членів Клубу завойовували Кубок Стенлі в складі «Детройт Ред Вінгз» — більше, ніж будь-який інший клуб Національної хокейної ліги.

Канадець Майк Бебкок став першим тренером — членом клубу. Це сталося 28 лютого 2010 року, коли очолювана ним збірна Канади виграла золото Олімпіади у Ванкувері. Раніше збірна під його керівництвом вигравала Чемпіонат світу в 2004 році, а клуб «Детройт Ред Вінгз» завойовував Кубок Стенлі в 2008 році.

Хокейна «тріада»

[ред. | ред. код]

Міжнародна федерація хокею з шайбою розглядає хокейну тріаду як три найбільш значущі для спорту змагання. Клуб був охарактеризований як «сучасне братство», оскільки до 1977 професійним хокеїстам Національної хокейної ліги не дозволялося виступати на чемпіонатах світу та Зимових Олімпійських іграх, які були призначені для спортсменів-аматорів. Крім того, кілька європейських хокеїстів виступали в Лізі ще до падіння «Залізної завіси» в 1989 році.

Золото Зимових Олімпійських ігор

[ред. | ред. код]

Вперше льодовий хокейний турнір був проведений в рамках літніх Олімпійських ігор 1920 року, а потім був включений в програму зимових Олімпійських ігор 1924 року. Спочатку Олімпійські ігри призначалися для спортсменів-аматорів, і в них не могли брати участь гравці з НХЛ та інших професійних ліг. Перші три десятиліття на льоду панувала Канада, вигравши п'ять з шести золотих олімпійських медалей. У 1956 році участь у зимових Олімпійських іграх вперше взяв Радянський Союз, який потім обійшов Канаду по числу золотих медалей, перемігши в семи зимових Олімпіадах з дев'яти. На зимових Олімпійських іграх 1980 року збірна США з хокею сенсаційно обіграла збірну СРСР і завоювала друге олімпійське золото у своїй історії. Велика Британія завойовувала золото в 1936 році, Швеція — в 1994 та 2006 роках, Чехія — в 1998 році.

Оскільки багато кращих канадських хокеїстів, які грають в НХЛ, були професіоналами, Канадська асоціація аматорського хокею активно виступала за участь в Олімпійських іграх спортсменів-професіоналів. У підсумку, після довгих дискусій навколо статусу професіонала, Міжнародний олімпійський комітет дозволив всім спортсменам брати участь в Олімпійських іграх, починаючи з 1988 року. Також Ліга виступала за перенесення олімпійського хокейного турніру, оскільки за часом він припадав на розпал сезону в НХЛ, і для участі канадських спортсменів в Олімпіаді сезон довелося б зупиняти. Угода була досягнута, і з 1998 гравці НХЛ змогли повноцінно брати участь в зимових Олімпійських іграх.

Золото чемпіонату світу

[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу з хокею з шайбою — щорічне спортивне змагання, організоване Міжнародною федерацією хокею на льоду. Це найпрестижніший профільний щорічний міжнародний турнір. Перший чемпіонат світу відбувся в рамках літніх Олімпійських ігор 1920 року. Перший індивідуальний чемпіонат світу відбувся в 1930 році за участю 12 команд. Нинішній формат проведення змагань є 16 збірних з вищого дивізіону, 12 збірних з першого дивізіону і 12 збірних з другого дивізіону. Якщо ж збірних більше 40, то інші змагаються в третьому дивізіоні.

У період з 1930 по 1952 Канада перемагала на чемпіонатах світу 12 разів і впевнено домінувала на світовій арені. З 1954 року СРСР також став брати участь в чемпіонатах світу, і незабаром став головним конкурентом Канади. У період з 1963 до 1991 радянські хокеїсти здобули перемоги на 20 чемпіонатах світу. За цей період тільки двом іншим збірним вдалося завойовувати медалі — Чехословаччині та Швеції. З 1992 року участь на чемпіонатах світу вперше взяла Росія, а з 1993 року — Чехія і Словаччина. В цей час сформована «Велика шістка» — Канада, Чехія, Фінляндія, Росія, Швеція і США, також на цьому рівні грають Словаччина і Швейцарія.

Кубок Стенлі

[ред. | ред. код]
Докладніше: Кубок Стенлі

Кубок Стенлі — трофей, який щорічно вручається переможцю плей-оф НХЛ. Це найстаріший професійний спортивний приз в Північній Америці, оточений великою кількістю легенд і традицій, найстарішою з яких є традиція пити шампанське з чаші Кубка. На відміну від головних трофеїв трьох інших головних спортивних північноамериканських ліг, Кубок Стенлі — перехідний приз, володар якого передає Кубок наступному переможцю. Це єдиний спортивний трофей, на якому викарбувані імена всіх його володарів, включаючи гравців, тренерів, менеджмент і обслуговчий персонал команди-переможниці. Спочатку Кубок був зроблений зі срібла і мав розміри 18,5 сантиметрів у висоту і 29 сантиметрів в діаметрі. Сучасний Кубок Стенлі з копією оригінальної чаші на вершині, зроблений зі сплаву срібла і нікелю. Його висота 89,54 сантиметра, а вага — 15,5 кілограм.

Спочатку він називався Хокейний кубок виклику, приз був подарований генерал-губернатором Канади лордом Стенлі в 1892 році, як нагорода для кращої аматорської команди Канади. У 1915 році дві професійні хокейні організації, Національна хокейна асоціація і Тихоокеанська хокейна асоціація, уклали джентльменську угоду, згідно з якою їх діючі чемпіони в матчі між собою повинні були визначати володаря Кубка Стенлі. Після серії злитть і поглинань лігами один одного, Кубок Стенлі де-факто перетворився в нагороду кращій команді НХЛ в 1926 році. Де-юре це сталося в 1947 році.

Члени клубу

[ред. | ред. код]
Позначення
Чинний гравець
Член Залу хоккейної слави
Напівжирним виділений титул, який приніс гравцеві членство в Потрійному золотом клубі
№ п/п Гравець Вступ в клуб Золото
зимових Олімпійських ігор
Золото
чемпіонату світу
Кубок Стенлі
1. Швеція Томас Юнссон 27 лютого 1994 Швеція 1994 Швеція 1991 Нью-Йорк Айлендерс 1982, 1983
2. Швеція Матс Неслунд 27 лютого 1994 Швеція 1994 Швеція 1991 Монреаль Канадієнс 1986
3. Швеція Гокан Лооб 27 лютого 1994 Швеція 1994 Швеція 1987, 1991 Калгарі Флеймс 1989
4. Росія Каменський Валерій 10 червня 1996 СССР 1988 СССР 1986, 1989, 1990 Колорадо Аваланч 1996
5. Росія Гусаров Олексій 10 червня 1996 СССР 1988 СССР 1986, 1989, 1990 Колорадо Аваланч 1996
6. Швеція Петер Форсберг 10 червня 1996 Швеція 1994, 2006 Швеція 1992, 1998 Колорадо Аваланч 1996, 2001
7. Росія Фетісов В'ячеслав 7 червня 1997 СССР 1984, 1988 СССР 1978, 1981, 1982, 1983, 1986, 1989, 1990 Детройт Ред Вінгз 1997, 1998
8. Росія Ларіонов Ігор 7 червня 1997 СССР 1984, 1988 СССР 1982, 1983, 1986, 1989 Детройт Ред Вінгз 1997, 1998, 2002
9. Росія Могильний Олександр 10 червня 2000 СССР 1988 СССР 1989 Нью-Джерсі Девілс 2000
10. Росія Малахов Володимир 10 червня 2000 Збірна СНД з хокею з шайбою 1992 СССР 1990 Нью-Джерсі Девілс 2000
11. Канада Роб Блейк 24 лютого 2002 Канада 2002 Канада 1994, 1997 Колорадо Аваланч 2001
12. Канада Джо Сакік 24 лютого 2002 Канада 2002 Канада 1994 Колорадо Аваланч 1996, 2001
13. Канада Брендан Шенаген 24 лютого 2002 Канада 2002 Канада 1994 Детройт Ред Вінгз 1997, 1998, 2002
14. Канада Скотт Нідермаєр 9 травня 2004 Канада 2002, 2010 Канада 2004 Нью-Джерсі Девілс 1995, 2000, 2003
Анагайм Дакс 2007
15. Чехія Яромир Ягр 15 травня 2005 Чехія 1998 Чехія 2005, 2010 Піттсбург Пінгвінс 1991, 1992
16. Чехія Їржі Шлегр 15 травня 2005 Чехія 1998 Чехія 2005 Детройт Ред Вінгз 2002
17. Швеція Ніклас Лідстрем 26 лютого 2006 Швеція 2006 Швеція 1991 Детройт Ред Вінгз 1997, 1998, 2002, 2008
18. Швеція Фредрік Модін 26 лютого 2006 Швеція 2006 Швеція 1998 Тампа-Бей Лайтнінг 2004
19. Канада Кріс Пронгер 6 червня 2007 Канада 2002, 2010 Канада 1997 Анагайм Дакс 2007
20. Швеція Ніклас Кронвалль 4 червня 2008 Швеція 2006 Швеція 2006 Детройт Ред Вінгз 2008
21. Швеція Генрік Зеттерберг 4 июня 2008 Швеція 2006 Швеція 2006 Детройт Ред Вінгз 2008
22. Швеція Мікаель Самуельссон 4 червня 2008 Швеція 2006 Швеція 2006 Детройт Ред Вінгз 2008
23. Канада Ерік Стаал 28 лютого 2010 Канада 2010 Канада 2007 Кароліна Гаррікейнс 2006
24. Канада Джонатан Тейвз 9 червня 2010 Канада 2010, 2014 Канада 2007 Чикаго Блекгокс 2010, 2013, 2015
25. Канада Патріс Бержерон 15 червня 2011 Канада 2010, 2014 Канада 2004 Бостон Брюїнс 2011
26. Канада Сідні Кросбі 17 травня 2015 Канада 2010, 2014 Канада 2015 Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017
27. Канада Корі Перрі 22 травня 2016 Канада 2010, 2014 Канада 2016 Анагайм Дакс 2007

Тренери

[ред. | ред. код]
Тренер Вступ в клуб Золото
Зимових Олімпійських ігор
Золото
чемпіонату світу
Кубок Стенли
Канада Майк Бебкок 28 февраля 2010 Канада 2010, 2014 Канада 2004 Детройт Ред Вінгз 2008

Потенційні кандидати

[ред. | ред. код]

Діючі гравці, котрі завоювали два трофеї з трьох

Гравець Золото ОІ Золото ЧС Кубок Стенлі Поточна команда Ліга
1. Канада Джером Ігінла Канада 2002, 2010 Канада 1997
2. Канада Кем Ворд Канада 2007 Кароліна Гаррікейнс 2006 Кароліна Гаррікейнс НХЛ
3. Канада Джастін Вільямс Канада 2007 Кароліна Гаррікейнс 2006
Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014
Кароліна Гаррікейнс НХЛ
4. Канада Марк-Андре Флері Канада 2010 Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017 Вегас Голден Найтс НХЛ
5. Канада Роберто Луонго Канада 2010, 2014 Канада 2003, 2004 Флорида Пантерс НХЛ
6. Канада Ші Вебер Канада 2010, 2014 Канада 2007 Монреаль Канадієнс НХЛ
7. Канада Патрік Марло Канада 2010, 2014 Канада 2003 Торонто Мейпл Ліфс НХЛ
8. Канада Раєн Гецлаф Канада 2010, 2014 Анахайм Дакс 2007 Анахайм Дакс НХЛ
9. Канада Рік Неш Канада 2010, 2014 Канада 2007 Нью-Йорк Рейнджерс НХЛ
10. Канада Данкан Кіт Канада 2010, 2014 Чикаго Блекгокс 2010, 2013, 2015 Чикаго Блекгокс НХЛ
11. Росія Малкін Євген Росія 2012, 2014 Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017 Піттсбург Пінгвінс НХЛ
12. Росія Дацюк Павло Росія 2012 Детройт Ред Вінгз 2002, 2008 СКА КХЛ
13. Канада Дрю Дауті Канада 2010, 2014 Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014 Лос-Анджелес Кінгс НХЛ
14. Канада Майк Річардс Канада 2010 Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014
15. Швеція Генрік Седін Швеція 2006 Швеція 2013 Ванкувер Канакс НХЛ
16. Швеція Даніель Седін Швеція 2006 Швеція 2013 Ванкувер Канакс НХЛ
17. Чехія Міхал Розсівал Чехія 2010 Чикаго Блекгокс 2013, 2015 Чикаго Блекгокс НХЛ
18. Словаччина Міхал Гандзуш Словаччина 2002 Чикаго Блекгокс 2013 Банська-Бистрица Словацька екстраліга
19. Канада Ден Хемьюс Канада 2014 Канада 2007, 2015 Даллас Старс НХЛ
20. Канада Патрік Шарп Канада 2014 Чикаго Блекгокс 2010, 2013, 2015 Чикаго Блекгокс НХЛ
21. Канада Кріс Кунітц Канада 2014 Анахайм Дакс 2007
Піттсбург Пінгвінс 2009, 2016, 2017
Тампа-Бей Лайтнінг НХЛ
22. Канада Джей Боумістер Канада 2014 Канада 2003, 2004 Сент-Луїс Блюз НХЛ
23. Канада Джефф Картер Канада 2014 Лос-Анджелес Кінгс 2012, 2014 Лос-Анджелес Кінгс НХЛ
24. Росія Локтіонов Андрій Росія 2014 Лос-Анджелес Кінгс 2012 Локомотив Ярославль КХЛ
25. Канада Джейк Маззін Канада 2015 Лос-Анджелес Кінгс 2014 Лос-Анджелес Кінгс НХЛ
26. Канада Тайлер Тоффолі Канада 2015 Лос-Анджелес Кінгс 2014 Лос-Анджелес Кінгс НХЛ
27. Канада Мартін Джонс Канада 2015 Лос-Анджелес Кінгс 2014 Сан-Хосе Шаркс НХЛ
28. Канада Майк Сміт Канада 2014 Канада 2015 Калгарі Флеймс НХЛ
29. Канада Метт Дюшен Канада 2014 Канада 2015, 2016 Оттава Сенаторс НХЛ
30. Канада Тайлер Сегін Канада 2015 Бостон Брюїнс 2011 Даллас Старс НХЛ
31. Канада Бред Маршенд Канада 2016 Бостон Брюїнс 2011 Бостон Брюїнс НХЛ
32. Швеція Генрік Лундквіст Швеція 2006 Швеція 2017 Нью-Йорк Рейнджерс НХЛ
33. Швеція Маркус Крюгер Швеція 2017 Чикаго Блекгокс 2013, 2015 Кароліна Гаррікейнс НХЛ

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hockey's exclusive company. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 14 лютого 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]