Поліізотопний елемент

Поліізотопний елемент^[1]^[2], полінуклідний елемент^[3], ізотопно-змішаний елемент^[4], різнорідний елемент^[5], плеяда^[6] — хімічний елемент, характеристичний ізотопний склад якого включає кілька ізотопів. Тобто такий елемент представлений у природі кількома ізотопами. З 84 елементів, для яких визначено характеристичний природний ізотопний склад, 63 є поліізотопними. Решта 21 елемент називаються моноізотопними.

Іноді поліізотопними елементами називають елементи, що мають кілька стабільних нуклідів^[1]^[2]. За цим визначенням до поліізотопних елементів належать 55 елементів. Це визначення більш універсальне, оскільки не залежить від значення характеристичного ізотопного складу елемента, але, згідно з ним, рубідій, європій, індій і реній, які мають тільки по одному стабільному ізотопу, не є поліізотопними. При цьому в природі ці елементи містять сумірну кількість радіоактивного ізотопу, тому фактично природні рубідій, європій, індій і реній є сумішами ізотопів.

Атомна маса таких елементів визначається як середньозважена атомна маса всіх наявних у природі ізотопів цього хімічного елемента з урахуванням їх природної (відсоткової) поширеності в земній корі й атмосфері. До недавнього часу вважалося, що ізотопний склад поліізотопних елементів, а, отже й їхня атомна маса, сталі. Але виявлено, що ці величини злегка варіюються в залежності від того, з якого джерела отримано елемент.

Серед поліізотопних елементів можна виділити:

елементи, що складаються тільки зі стабільних нуклідів;
елементи, що містять як стабільні, так і радіоактивні нукліди: ванадій, рубідій, індій, лантан, лютецій, реній і європій;
елементи, що мають тільки радіоактивні нукліди: торій і уран.

Поліізотопні елементи можна розділити на дві групи:^[3]

елементи з переважанням одного з нуклідів;
елементи, що містять співмірні кількості декількох нуклідів.

До першої групи можна віднести 20 із 63 поліізотопних елементів, у яких вміст одного з нуклідів більш ніж на порядок перевищує вміст інших. Це: водень, гелій, літій, аргон, ванадій, залізо, тантал, лантан, індій, вуглець, азот, кисень, неон, кремній, сірка, калій, кальцій, лютецій, торій, уран.

Див. також

Моноізотопний елемент

Примітки

↑ ^а ^б Михайленко Я.И. 2. Явление изотопии // Курс общей и неорганической химии / Под ред. С.В. Кафтанова, А.П. Крешкова, В.И. Семишина. — М. : Высшая школа, 1966. — С. 38-39. — 664 с.
↑ ^а ^б Лучинский Г.П. § 2. Состав атомных ядер // Курс химии. — М. : Высшая школа, 1985. — С. 22-23. — 416 с.
↑ ^а ^б В. А. Винарский, Р. А. Юрченко. 1.1. Физические основы ионизации молекул и распада молекулярных ионов // [1] — Минск : БГУ, 2013. — С. 9. — 135 с. — ISBN 978-985-518-890-3. Архівовано з джерела 30 жовтня 2020
↑ Шрётер В., Лаутеншлегер К.-Х., Бибрак X. и др. 4.4 Нуклиды. Изотопы. Массовое число // Химия: Справ. изд. — М. : Химия, 1989. — С. 81-82. — 648 с.
↑ Меншуткин Б. Н. XIV. Что такое химический элемент? // Важнейшие этапы в развитии химии за последние полтораста лет. — 3-е изд. — Л. : Издательство Академии наук СССР, 1934. — С. 112. — 648 с.
↑ Кульман А.Г. §9. Изотопы и изобары // Общая и неорганическая химия. — 5-е изд. — М. : Гос. изд-во сельхоз. лит-ры, 1952. — Т. 3. — С. 205.