Поліщук Назарій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назарій Поліщук
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 18 жовтня 1996(1996-10-18)
Вотилівка, Лисянський район, Черкаська область, Україна
Смерть 6 лютого 2021(2021-02-06) (24 роки)
Новомихайлівка, Мар'їнська міська територіальна громада, Покровський район, Донецька область, Україна
(підрив на вибуховому пристрої)
Поховання Вотилівка
Військова служба
Роки служби 2017—2021
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 28 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поліщук.

Наза́рій Іва́нович Поліщу́к (18 жовтня 1996(19961018) року, с. Вотилівка, Лисянський район, Черкаська область — 6 лютого 2021 року, с. Новомихайлівка, Покровський район, Донецька область) — старший солдат, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

В школі любив спорт: грав у футбол, волейбол, баскетбол. Походить з набожної родини, відвідував церкву. Батько працює трактористом, мати — домогосподарка[1]. Після закінчення середньої школи у 2014 році працював та навчався. Зустрічався з дівчиною з сусіднього села, з котрою мав доньку. У 2017 році підписав контракт із Збройними силами України.

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2017 року. Контракт військовослужбовця мав закінчитись 14 лютого 2021 року.

Загинув 6 лютого 2021 року, поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донеччини, внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час висування на ВОП. Разом з ним загинув солдат Олексій Подвезенний, ще один військовослужбовець зазнав важких поранень.

Похований 9 лютого 2021 року у рідному селі Вотилівка. Залишились батьки, сестра, три брати, 6-річна донька[2] та дівчина Вікторія з Курахового, з котрою познайомився під час служби[3].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 576/2021 від 15 листопада 2021 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Почесна нагорода «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно)[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Пішли служити дуже рано, але не повернулися: що відомо про загиблих під Новомихайлівкою українських військових. https://news.obozrevatel.com/. Процитовано 14 лютого 2021.
  2. ↑ Батьки вже чекали його, готувалися до приїзду. Але, на жаль : Сьогодні попрощалися із загиблим на фронті 24-річним воїном Назарієм. https://bbcccnn.org/. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
  3. ↑ Унаслідок підриву на Донеччині загинули Олексій Подвезенний і Назарій Поліщук із 28 омбр. https://novynarnia.com/. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
  4. ↑ Указ Президента України №576/2021 від 15 листопада 2021 року "Про відзначення державними нагородами України". Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  5. ↑ На Черкащині попрощалися з бійцем, який загинув у зоні ООС. https://www.ukrinform.ua/. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поліщук_Назарій_Іванович&oldid=34950061