Полісульфіди натрію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Полісульфі́ди на́трію — неорганічні сполуки металу натрію зі сіркою, жовто-бурі кристали з формулою де n=2-7.

Отримання

[ред. | ред. код]
На результат можна впливати кількістю сірки і температурою реакції: при 600 °С виходить , при 400°С — , при 200°С — .
  • Також можна провести синтез безпосередньо з елементів у рідкому аміаку:

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]
Фазова діаграма системи Na-S

Полісульфіди натрію — тверді речовини кольору від жовтого до жовто-помаранчевого. Добре розчиняються у воді, вищі полісульфіди розчиняються в етанолі.

Властивості деяких полісульфідів натрію
Полісульфід Молярна маса Температура плавлення (°С)
Na2S2 110,11 445; 475; 490
Na2S3·3H2O 196,22 разл. 100
Na2S4 174,23 275; 285; 286
Na2S5 206,31 255; 253; 260

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]
  • При кристалізації з водних розчинів утворюють кристалогідрати: , , .
  • За сильного нагрівання розкладаються із виділенням сірки:
  • За кімнатної температури розкладаються розведеними кислотами з виділенням сірки:
  • За низької температури та концентрованої кислоти вдається отримати полісульфани:
  • У вологому середовищі та на світлі полісульфіди натрію окислюються киснем повітря:
  • Без води реакція окислення йде інакше:

Застосування

[ред. | ред. код]
  • Для сульфідування сталевих та чавунних виробів.
  • Для отримання сірчистих барвників.
  • Синтез полісульфідних каучуків.
  • Як компонент складів для обробки шкір.
  • Як реагент при флотаційному розділенні сумішей.
  • Як інсектофунгіциди.
  • В аналітичній хімії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Химическая энциклопедия / Редкол.: Кнунянц И.Л. и др. — М. : Советская энциклопедия, 1992. — Т. 3. — 639 с. — ISBN 5-82270-039-8.
  • Лидин Р.А. и др. Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. — 3-е изд., испр. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0.
  • Справочник химика / Редкол.: Никольский Б.П. и др. — 3-е изд., испр. — Л. : Химия, 1971. — Т. 2. — 1168 с.
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия. Химия металлов. — М. : Мир, 1971. — Т. 1. — 561 с.