Погонич-пігмей уссурійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Погонич-пігмей уссурійський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Журавлеподібні (Gruiformes)
Родина: Пастушкові (Rallidae)
Рід: Погонич-пігмей (Coturnicops)
Вид: Погонич-пігмей уссурійський
Coturnicops exquisitus
(R. Swinhoe, 1873)[2]
Ареал виду (темним — гніздування, штрихованим — зимування)
Ареал виду (темним — гніздування, штрихованим — зимування)
Синоніми
Porzana exquisita
Coturnicops exquisita
Coturnicops noveboracensis exquisitus
Посилання
Вікісховище: Coturnicops exquisitus
Віківиди: Coturnicops exquisitus
ITIS: 559551
МСОП: 22692270
NCBI: 548806

Погонич-пігмей уссурійський[3] (Coturnicops exquisitus) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae)[4]. Мешкає в Східній Азії[5][6].

Уссурійський погонич-пігмей є найменшим представником родини пастушкових. Його довжина становить 12-13 см, вага 24,5 г. Довжина крила становить 75-81 мм, довжина хвоста 29-35 мм, довжина дзьоба 12-14,5 мм, довжина цівки 21,5-22,5 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Верхня частина голови і верхня частина тіла чорнуваті, поцяткована коричневими плямами і вузькими поперечними білими смужками, на голові і шиї плями менші і менш чіткі. Обличчя сірувато-коричневе, поцятковане білими плямками. Нижня частина тіла білувата, горло, верхня частина грудей, боки і гузка поцятковані охристими смугами. На крилах білі "дзеркальця". Очі карі, дзьоб зверху темно-коричневий, знизу зеленувато-жовтий, лапи рожевувато-коричневі.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Уссурійські погоничі-пігмеї гніздяться на Далекому Сході Росії (на північному сході Забайкалля і на півдні Приморського краю) та в Маньчжурії, на сході китайської провінції Хейлунцзян[7][8]. Взимку вони мігрують до Японії, на Корейський півострів та на південний схід Китаю. Вони живуть на вологих луках, на болотах та на інших водно-болотних угіддях.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція уссурійських погоничів-пігмеїв становить від 3,5 до 15 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Coturnicops exquisitus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 вересня 2022
  2. Robert Swinhoe. XLV.—On three new Species of Birds from Chefoo (North China). „The Annals and magazine of natural history”. 4th ser. vol 12, ss. 376–377, 1873. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 вересня 2022.
  5. Barry Taylor: Rails: A Guide to Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. Bloomsburry Publishing, 2010, ss. 183–185. ISBN 1408135388. 
  6. Курочкин Е. Н., Кошелев А. И. Белокрылый погоныш // Птицы СССР. Курообразные, журавлеобразные / Потапов Р. Л., Флинт В. Е. (отв. редакторы) — Л.: Наука, 1987. — С. 341—344. — 528 с.
  7. А. И. Антонов, М. П. Парилов. К оценке современного статуса охраняемых видов птиц на востоке Амурской области. // Амурский зоологический журнал. I (3), 2009. 270-274 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
  8. Белокрылый погоныш – не просто удача. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 1 липня 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3

Посилання

[ред. | ред. код]