Панов Вадим Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Панов
рос. Вади́м Пано́в
Вадим Панов на фестивалі фантастики «Зоряний міст», Харків, 2010.
Народився 15 листопада 1972(1972-11-15) (51 рік)
СРСР
Громадянство Росія Росія
Діяльність прозаїк
Сфера роботи літературна діяльністьd[1] і літературний твір у жанрі фентезі[1]
Alma mater Московський авіаційний інститут
Мова творів російська
Роки активності 2001 — тепер. час
Напрямок фантастика
Жанр міське фентезі, кіберпанк і стімпанк
Премії «Фантаст року»
(«РосКон» 2009, 2010),
«Філософський камінь»
(«Зоряний міст», 2011)
Сайт: vadimpanov.ru
CMNS: Панов Вадим Юрійович у Вікісховищі

Вади́м Пано́в (нар. 15 листопада 1972) — російський письменник-фантаст, автор циклу «Таємне місто» та інших романів і повістей. Двічі (у 2009 і 2010 роках) визнавався фантастом року в Росії[2][3].

Біографія[ред. | ред. код]

Вадим Панов народився у сім'ї військового. У 1983 році його родина переїхала до Москви. У 1989 році поступив у Московський авіаційний інститут. Після закінчення інституту займався бізнесом.

Літературну діяльність розпочав у 2001 році. Найвідомішим твором Панова є цикл романів «Таємне місто», який присвячений життю останніх представників давніх рас на території Москви. За циклом романів вийшли настільна гра[4], онлайн-гра[5], компанією «Narr8» запущено інтерактивний серіал[6], а у 2013 році планується вихід телевізійного серіалу[7]. Рашист.

Був одним з авторів збірки пропагандистської фантастики з апологетикою так званої «ДНР», яку презентували у вересні 2021 року в Москві[8][9].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Назви романів подані російською мовою.

«Таємне місто»[ред. | ред. код]

  • Войны начинают неудачники
  • Командор войны
  • Атака по правилам
  • Все оттенки черного
  • И в аду есть герои
  • Наложницы Ненависти
  • Куколка Последней Надежды
  • Тень Инквизитора
  • Кафедра странников
  • Правила крови (збірка оповідань)
  • Королевский крест
  • Царь горы
  • День Дракона
  • Запах страха
  • Ребус Галла
  • Паутина противостояния
  • Головокружение
  • В круге времен
  • Мистерия мести (збірка оповідань)

«Анклави»[ред. | ред. код]

  • Московский клуб
  • Поводыри на распутье
  • Костры на алтарях
  • Продавцы невозможного
  • Хаосовершенство
  • Ипостась 

«La Mystique De Moscou»[ред. | ред. код]

  • Таганский перекресток (збірка оповідань)
  • Занимательная механика
  • Ручной привод

«Герметикон»[ред. | ред. код]

  • Последний адмирал Заграты
  • Красные камни Белого
  • Кардонийская рулетка
  • Кардонийская петля

«Prime World»[ред. | ред. код]

  • Праймашина

Премії[ред. | ред. код]

  • 2004 Бомба року («Портал»)
  • 2005 «Срібний кадуцей» у номінації «Найкращий цикл, серіал і роман з продовженням» за роман «Королевский крест» («Зоряний міст»)
  • 2007 «Два серця» (літературний образ Москви і Санкт-Петербургу) за збірку оповідань «Таганский перекрёсток» («Басткон»)
  • 2007 «Срібний кадуцей» у номінації «Найкращий цикл, серіал і роман з продовженням» за роман «День дракона» («Зоряний міст»)
  • 2008 Найкращий російськомовний письменник-фантаст («Срібна стріла»)
  • 2008 «Реальне майбутнє» за цикл «Анклавы» («Срібна стріла»)
  • 2009 «Фантаст року» («РосКон»)
  • 2009 «Найкраще продовження вітчизняного циклу» за роман «Запах страха» («Підсумки 2008 року» від журналу «Світ Фантастики»)
  • 2010 «Бронзовий кадуцей» у номінації «Найкращий цикл, серіал і роман з продовженням» за роман «Продавцы невозможного» («Зоряний міст»)
  • 2010 «Харківський дракон» («Зоряний міст»)
  • 2011 «Найкращий фантастичний світ» за роман «Последний адмирал Заграты» («Срібна стріла»)
  • 2011 «Філософський камінь» (за визначний внесок у фантастику) («Зоряний міст»)
  • 2012 «Чаша Бастіону». 3 місце за роман «Последний адмирал Заграты» («Басткон»)
  • 2012 Премія імені Афанасія Нікітіна за роман «Последний адмирал Заграты» («Басткон»)
  • 2012 «Наукова фантастика року» за роман «Последний адмирал Заграты» («Підсумки 2011 року» від журналу «Світ Фантастики»)

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Підтримав анексію Криму Росією, що підтверджується публікаціями у живому журналі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Итоги «РосКона-2009» [Архівовано 2016-04-02 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Итоги «РосКона-2010» [Архівовано 2016-04-03 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ «Тайный город» — обзор в журнале «Лучшие компьютерные игры»(рос.)
  5. ↑ Тайный Город Онлайн [Архівовано 2013-03-08 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ The Secret City [Архівовано 2 березня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
  7. ↑ Рен-ТВ снимет «Тайный город» [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ Сборник рассказов “Донбасс живёт”. Стас Литвинов и Александр Кофман о важности фантастических произведений. Fitzroy (ru-RU) . 13 вересня 2021. Архів оригіналу за 2 жовтня 2021. Процитовано 2 жовтня 2021.
  9. ↑ ТИТКО, Алиса (14 вересня 2021). В Москве презентовали сборник фантастических рассказов «Донбасс живет». kp.ru (рос.). Процитовано 2 жовтня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панов_Вадим_Юрійович&oldid=42463617