Палласове залізо
Krasnojarsk | |
|---|---|
 Перший малюнок метеорита, 1788 | |
| Тип | залізо-кам'яні |
| Клас | паласит |
| Країна | Росія |
| Регіон | Красноярський край |
| Координати | 54°58′20″ пн. ш. 91°45′54″ сх. д. / 54.97222° пн. ш. 91.76500° сх. д.Координати: 54°58′20″ пн. ш. 91°45′54″ сх. д. / 54.97222° пн. ш. 91.76500° сх. д. |
| Спостереження падіння | ні |
| Дата виявлення | 1749 |
| Вага | 687 кг |
| Кількість | 1 |
| Інші назви | Палласове залізо |
Палласове залізо — перший досліджений залізо-кам'яний метеорит. Складається із заліза (з домішками нікелю) та олівіну. Брилу масою майже 700 кілограмів (42 пуди) знайдено в 1749 році за 200 км на південний захід від міста Красноярськ[1]. Це перший метеорит, виявлений у Росії[2].
Назву «Палласове залізо» (нім. Pallas-Eisen) дав метеориту Ернст Хладні (1756—1827), на честь академіка Петера-Сімона Палласа, який описав його 1773 року як «самородне залізо»[3].
Ернст Хладні вперше науково обґрунтував ідею про позаземне походження Палласового заліза в книзі 1794 року «Про походження знайденої та інших подібних їй залізних мас і про деякі пов'язані з цим явища природи»[4]. Ця робота лягла в основу науки, що розвинулася згодом, — метеоритики, а залізо-кам'яні метеорити такого класу стали називати палласитами.
Офіційна міжнародна назва метеорита (за назвою міста Красноярська) — Krasnojarsk. Також іноді вживають назви Krasnoiarsk, Malyi Alai або Malyi Alaj (від гір Малий Алтай), Medwedeva або Medwedewa (від села Медведєва), Emir Mount або Breg Emir (від гори Емір), Kemis Mount або Kemiz (від гори Кеміз), а також історичну назву Палласове залізо (Pallas iron або Pallace iron)[5].
Метеорит знайшли в 1749 році місцевий коваль Яків Медведєв і гірничий майстер І. К. Меттіх біля села Медведєво (нинішня територія Комської сільради Новоселівського району Красноярського краю).
У 1772 році незвичну брилу показали академіку Петеру-Симону Палласу, який на той час був у тих краях з експедицією. За його вказівкою основну частину брили, масою близько 40 пудів, 1773 року відправлено в Санкт-Петербург, а 1777 року — доставлено в Кунсткамеру[6].
Спочатку брила, як тоді вважали, «самородного заліза», важила 687 кг, пізніше її розпиляли і розбили на частини. Найбільший шматок масою 514,557 кг зберігається в Метеоритній колекції РАН у Москві, 4 кг — у Музеї природознавства у Відні, 2,6 кг — в Університеті Копенгагена, 2 кг — у Берліні та в інших місцях.
Первинне місце знаходження метеорита визначено в 1976—1979 роках експедиціями під керівництвом А. Й. Єрємєєвої. Було встановлено його знаходження в 4,5 км на південний схід від гори Великий Імір на сопці Поперечна (Метеоритна) на південному (правому) березі Красноярського водосховища[7]. На цьому місці встановлено пам'ятний знак «Місце падіння метеорита Палласове залізо».
- ↑ Паллас П. С. s: Описание самородного железа, 1773.
- ↑ Кравчук П. А. Географический калейдоскоп. — К. : Радянська школа, 1988. — 143 с. — 130 тис. прим. — ISBN 5-330-00384-9. (рос.)
- ↑ Паллас П. С. Путешествие по разным провинциям Российского государства: В 6 т. Том 3. Часть 1. (1772—1773). СПб: Императорская академия наук, 1788. С. 566—575.
- ↑ Chladni E. Üeber den Ursprung der von Pallas gefundenen und anderer ihr ähnlicher Eisenmassen, und über einige damit in Verbindung stehende Naturerscheinungen. Riga: Hartknoch, 1794. 63 S.
- ↑ За міжнародним каталогом «Meteorite Catalogue of the Natural History Museum» (London) (NHM Cat) — Музей природознавства (Лондон)
- ↑ Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
- ↑ Еремеева А. И. Уточнение места находки метеорита Палласово железо // Метеоритика. 1980. Вып. 39. С. 134—143.
- Палласове залізо // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 339. — ISBN 966-613-263-X.
- Гельмерсен Г. П., Якоби М. Г., Фритче Ю. Ф., Кокшаров Н. И. Донесение комиссии, назначенной физико-математическим отделением Академии, по вопросу о распиловке Палласова железа // Записки Имп. Академии наук. 1868. Т. 12. № 1. С. 13—22.
- Еремеева А. И.[ru] История метеоритики: истоки, рождение, становление. 2-е изд. доп. Дубна: Феникс+, 2006. 896 с.
- Назаров М. А. Метеоритная коллекция Российской академии наук // Музеи Российской академии наук. М.: Научный мир. 2000. 338 с.
- Відомості з метеоритної колекції Російської Академії Наук Архівовано березень 11, 2007 на сайті Wayback Machine. на geo.web.ru
- Палласове залізо Архівовано червень 17, 2012 на сайті Wayback Machine. на meteoritika.narod.ru