Павлюк Андрій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павлюк.
Андрій Павлюк
Андрій Васильович Павлюк
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 21 серпня 1994(1994-08-21)
Палашівка, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Смерть 22 листопада 2022(2022-11-22)
Поховання Білобожниця
Національність українець
Alma Mater Джуринська загальноосвітня школаd, Чортківський навчально-науковий інститут підприємництва і бізнесу ЗУНУ, Західноукраїнський національний університет і Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 45 ОАБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Андрій Васильович Павлюк (21 серпня 1994, с. Палашівка, Тернопільська область, Україна — 22 листопада 2022) — український пасічник, громадський діяч, військовослужбовець, старший лейтенант 45 ОАБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрій Павлюк народився в селі Палашівці, нині Білобожницької громади Чортківського району Тернопільської области.

Закінчив Чортківський навчально-науковий інститут підприємництва і бізнесу ТНЕУ, Тернопільський національний економічний університет (нині Західноукраїнський національний університет), Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.

З 2016 року жив в Івано-Франківську, де мав магазин продуктів з меду «Bee Strong». Був головою громадської організації «Об'єднання пасічників Чортківщини» і учасником «Спілки пасічників України».

З початком російського повномасштабного вторгнення в Україну Андрій Павлюк добровільно вступив у лави 45-ї окремої артилерійської бригади. Був начальником розвідки 64-го окремого артилерійського дивізіону. Загинув 22 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в розвідці, підірвавшись на міні.

Похований 30 листопада 2022 року в селі Білобожниці Чортківського району[1]. Похований поруч зі своїм учителем Олегом Барною[2].

Залишилися батьки та брат.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (10 листопада 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[3].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

26 березня 2023 року громадській організації «Об'єднання пасічників Чортківщини» присвоїно ім'я Андрія Павлюка[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ На Тернопільщині поховали 28-річного військового Андрія Павлюка (фото) // Тернополяни. — 2022. — 30 листопада.
  2. ↑ Фещенко, А. Залишив бізнес та пішов добровольцем на фронт. Згадаймо розвідника та пасічника Андрія Павлюка // Главком. — 2023. — 19 жовтня.
  3. ↑ Указ Президента України від 10 листопада 2023 року № 745/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Тетяна Лякуш (4 квітня 2023). Спілка пасічників Чортківщини змінила назву свого Об’єднання в пам'ять Андрія Павлюка. Чортків.City (укр.). Процитовано 4 квітня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павлюк_Андрій_Васильович&oldid=42414396