Олександр Дьоллен

Олександр Дьоллен
Народився	9 (21) квітня 1814 Мітава, Російська імперія
Помер	22 березня (3 квітня) 1882 (67 років) Харків, Російська імперія
Діяльність	науковець, викладач університету
Науковий ступінь	доктор римської словесностіd (1864)
Вчене звання	заслужений професор
Заклад	Імператорський університет Святого Володимира, Імператорський Харківський університет і Перша київська гімназія
Посада	Ад'юнкт, екстраординарний професор, ординарний професорd, ординарний професорd, директор і ординарний професорd

Олександр Карлович Дьоллен (21 квітня 1814, Мітава, Російська імперія — 3 квітня 1882, Харків, Російська імперія) — доктор римської словесності, заслужений професор університету св. Володимира.

Життєпис

Лютеранського віросповідання. Син педагога Карла Августа Дьоллена (1775—1851), що мав приватне училище в містечку Добеле поблизу Мітави. Середню освіту здобув під керівництвом свого батька.

Після закінчення курсу у приватному училищі в 1830 став у ньому учителем.

У 1832 вступив до Дерптського університету на історико-філологічне відділення філософського факультету, який закінчив через чотири роки зі ступенем кандидата філософії. Як кандидатську дисертацію представив твір «De vita et scriptis Livii Andronici», удостоєний золотої медалі.

Витримавши вчительський іспит, у 1837 призначений учителем у Ризьку гімназію, а наступного року затверджений старшим учителем.

У 1838, переробивши свій твір про Лівія Андроніка, представив його як дисертацію під назвою «De vita Livii Andronici dissertatio, Dorpati Livonorum» і здобув ступінь магістра римської словесності. На магістерському диспуті був присутній і брав участь як опонент міністр народної освіти граф Уваров. Негайно після цього граф Уваров запропонував новому магістру місце ад'юнкта на кафедрі грецької та римської словесності в університеті Св. Володимира, і 29 вересня 1839 Дьоллен затверджений на цій посаді.

У 1840 удостоєний подяки від міністра народної освіти за відмінно-дбайливу службу, а 4 листопада того ж року затверджений екстраординарним професором по кафедрі римської словесності та старожитностей.

У 1850 призначений ординарним професором по тій же кафедрі.

У 1856 за розбір твору С. В. Єшевського «Аполінарій Сидоній» удостоєний золотої медалі Імператорської академії наук, встановленої для рецензентів.

У 1862, через 25 років служби, залишений на п'ятиріччя, а в 1863 затверджений у званні заслуженого професора.

Ступінь доктора римської словесності здобув лише в 1864, представивши як дисертацію твір «Beiträge zur Kritik і Erklärung der Satiren des D. Jun. Juvenalis» і того ж року був затверджений ординарним професором по кафедрі.

Крім професури, у 1857—1862 був директором Київської 1-ї гімназії на запрошення піклувальника Київського навчального округу Миколи Ребіндера.

У 1867, за вислугою тридцяти років у навчальному відомстві, пішов у відставку, але рада Харківського університету тоді ж запропонувала йому зайняти місце ординарного професора на кафедрі римської словесності в цьому університеті. Він прийняв цю пропозицію і, зайнявши кафедру в Харківському університеті, залишався на ній протягом трьох п'ятиріч до самої своєї смерті, продовжуючи і тут, як і в Київському університеті, викладати своїм слухачам латину й історію римської літератури, і римські давнини, і античну міфологію. У читанні своїх лекцій дотримувався методу Я. І. Нейкріха і, завдяки цьому, давав повну можливість своїм слухачам ґрунтовно вивчити латинську мову.

Сім'я

Був одружений, його сини:

• Дьоллен Микола Олександрович (1850—1886), закінчив 1-у Київську гімназію (1867), навчався в Харківському університеті, проте курсу не закінчив через слабкість здоров'я. Помер раптово.
• Дьоллен Костянтин Олександрович (1854—1926), закінчив 1-у Київську гімназію (1867) та Харківський університет (1871), був викладачем стародавніх мов у 1-й Київській гімназії (1883—1904), потім директором Сувалкської гімназії (1905—1909). Після виходу у відставку жив у Києві, був членом Київського клубу російських націоналістів.

Нагороди

• Орден Святого Станіслава 2 ст. (1855); імператорська корона до ордена (1862)
• Орден Святої Анни 2-го ст. (1859)
• темно-бронзова медаль "на згадку про війну 1853—1856 гг. "
• відзнака бездоганної служби за XX років

Твори

• Beiträge zur Kritik та Erklärung der Satiren des D. Jun. Juvenalis. — Київ, 1846.
• Короткий історичний нарис стародавньої грецької літератури. — Київ, 1851.
• Спостереження над затемненням сонця, що було 16/28 липня 1851 року. — Київ, 1852.
• Розбір твору Єшевського До. З. Аполлінарій Сідоній, епізод із літературної та політичної історії Галлії V століття. // 25-те присудження заснованих П. М. Демидовим нагород. — СПб., 1856.
• Kurzgefasste Geschichte und heutiger Standpunkt der Mnemonik. — Дерпт, 1859.
• Der Erste Unterricht. — Дерпт, 1865.
• Carmen saeculare Horatii. Ювілейний гімн Горація: із запровадженням та докладним коментарем. — Київ, 1865.
• Cornelii Taciti Німеччина. З докладним коментарем та введенням. — Київ, 1867.
• Proemium quo scholas suas de historia litterarum University Charcoviensi habendas aperuit AL Döllen. — Харків, 1869.
• Doctrinae metricae summarium. In usum scholarum suarum conscripsit AL Döllen. — СПб., 1876.
• P. Terenti. Hauton timorumenos: з введенням, докладним коментарем та російським перекладом А. К. Деллена. — Харків, 1879.

Джерела

• Біографічний словник професорів та викладачів Імператорського університету Св. Володимира (1834—1884). — Київ, 1884. — С. 175.
• Деллен, Александр Людвигович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Деллен, Александр Карлович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)