Оксид алюмінію(II)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оксид алюмінію(II)
Назва за IUPAC Aluminium(II) oxide
Систематична назва Oxoalumanyl radical
Інші назви Aluminium monoxide
Oxidoaluminium
Oxoaluminum
Aluminious oxide
Ідентифікатори
Номер CAS 142844-00-6
PubChem 142249
ChEBI 30128
SMILES O=[Al]
InChI 1/Al.O/rAlO/c1-2
Номер Бельштейна 15342693
Номер Гмеліна 349
Властивості
Молекулярна формула AlO
Молярна маса 42,98 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Оксид алюмінію(II) — сполука алюмінію та кисню з хімічною формулою AlO. Він був виявлений у газовій фазі після вибуху алюмінізованих гранат у верхніх шарах атмосфери[1][2][3] і в спектрах поглинання зір[4].

Цей оксид алюмінію набагато менш поширений, ніж оксид алюмінію Al2O3, оскільки алюміній зазвичай існує в ступені окислення +3.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. D. C. Tyte (1964). Red (B2Π–A2σ) Band System of Aluminium Monoxide. Nature. 202 (4930): 383. Bibcode:1964Natur.202..383T. doi:10.1038/202383a0.
  2. D. C. Tyte (1967). The dissociation energy of aluminium monoxide. Proc. Phys. Soc. 92 (4): 1134—1137. Bibcode:1967PPS....92.1134T. doi:10.1088/0370-1328/92/4/339.
  3. Johnson E. R.; Low C. H. (1967). Further spectral observations of grenade glow clouds in the lower thermosphere. Australian Journal of Physics. 20 (5): 577. Bibcode:1967AuJPh..20..577J. doi:10.1071/ph670577.
  4. Merrill, P. W.; Deutsch, A. J. & Keenan, P. C. (1962). Absorption Spectra of M-Type Mira Variables. Astrophysical Journal. 136: 21. Bibcode:1962ApJ...136...21M. doi:10.1086/147348.