Нестійкість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Несті́йкість — явище необмеженого наростання збурення в системі будь-якої природи. Протилежність стійкості системи.

Синонімом терміну «нестійкість» є термін «нестабільність», хоча області вживання цих термінів не зовсім ідентичні.

Термін нестійкість вживається в широкому колі природничих і суспільних наук. Для кожної конкретної системи в нього вкладають специфічне значення. Наприклад, у математиці говорять про нестійкість розв'язків диференціальних рівнянь, в обчислювальній математиці — про нестійкість алгоритмів, в екології — про стійкість чи нестійкість популяції тощо.

Рекордсменом за кількістю й різноманітністю типів нестійкості є фізика плазми[джерело?].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Shengtai Li, Hui Li «Parallel AMR Code for Compressible MHD or HD Equations» (Los Alamos National Laboratory)
  • Merritt, D.; Sellwood, J. (1994), «Bending Instabilities of Stellar Systems», The Astrophysical Journal 425: 551—567, doi:10.1086/174005